Після невдалої спроби державного перевороту у Москві (ГКЧП) Верховна Рада УРСР під головуванням Леоніда Кравчука прийняла 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України, відкривши нову сторінку в історії на шляху створення суверенної держави.
На референдумі 1 грудня 1991 року жителі України схвалили та підтвердили цей документ — за незалежність країни проголосували 90,32% громадян.
На всеукраїнське опитування було винесено лише одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» з двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».
Громадяни України в усіх 27 регіонах республіки (24 областях, Автономній республіці Крим, у Києві та Севастополі) відповіли «Так».
У Києві незалежність країни підтримали 92,88% учасників референдуму. Як повідомляв кореспондент «Вечірнього Києва» з однієї з дільниць на Оболоні, були побоювання, що мешканці 9-го мікрорайону, які залишились без гарячої води, візьмуть і проголосують проти, але вони не справдились. Інтереси України люди поставили вище за власні побутові потреби. Жителі Оболоні, яка входила тоді до складу Мінського району, віддали 96% голосів за незалежність країни.
Перша шпальта «Вечірнього Києва», 2 грудня 1991р.
Під час референдуму не обійшлося й без інцидентів. Так, апологети СРСР, бувало, зривали синьо-жовті прапори, що майоріли біля дільниць і намагалися зупинити голосування незвичними для того часу повідомленнями про «мінування».
Підозрілий пакет виявили й у виборчій скриньці у школі №244, що на вулиці Прирічній. Як виявилося, там лежав товстий щоденник із молитвами, заклинаннями та рецептами на всі випадки життя, адресованими кандидату в президенти Левку Лук’яненку.
Перша шпальта «Вечірнього Києва», 2 грудня 1991р.
Втім, Левку Григоровичу це не допомогло. На виборах глави держави переміг Леонід Кравчук. За нього проголосували 61,59% виборців. Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл із 23,27% голосів.
Як згадував сам Кравчук, коли йому подзвонили з ЦВК 2 грудня привітати з обранням президентом, він запитав: «А що з референдумом?». Леонід Макарович, утім, як і всі тодішні політики, не були впевнені, що народ проголосує за незалежність.
Автограф читачам «Вечірнього Києва»
До речі, ідея провести референдум про незалежність належить саме Леоніду Кравчуку, якого тоді підтримали перший заступник Голови Верховної Ради Іван Плющ і деякі інші депутати. Але загалом, як ліві, так і праві були проти його проведення.
Праві зібралися на Софійській площі та, як розповідав сам Леонід Кравчук, називали його всіма словами, яких немає у словниках. Тоді багато хто стверджував, ніби Кравчук вигадав референдум, щоб поховати незалежність, оскільки вважали, що народ не проголосує. Однак, український народ зробив свій, правильний вибір — жити в незалежній державі.
Офіційні результати голосування. «Вечірній Київ», 4 грудня 1991 р.
У результаті до 1 січня 1992 року 45 країн визнали незалежність України. До 1 грудня 1991 року жодна країна світу цього робити не збиралася. Таким чином, грудневий «кравчуківський» референдум відіграв величезну історичну роль.
Через сім днів після референдуму та виборів президента, 8 грудня 1991 року, керівники України, Росії та Білорусії підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. Завдяки цим домовленостям Радянський Союз припинив своє існування як суб’єкт міжнародного права, а Україна стала повністю незалежною державою. Через агресію Росії наша країна денонсувала більшість договорів, заключених у рамках СНД.
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
