У Києві демонструють проєкти фіналістів Шевченківської премії

Марія КАТАЄВА

Сьогодні ви ще маєте змогу побачити фіналістів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року у номінації "Візуальне мистецтво". Вперше члени Комітету премії ініціювали спільну виставку трьох проєктів-номінантів "Короткий список" в одному просторі. Проходить вона в Довженко-Центрі. Це «Імперія снів» Сергія Браткова, «Карусель» Олександра Глядєлова та “(не)означені” Нікіти Кадана.

— Різні за естетикою, інтонаціями, художнім методом, ці твори, поєднані разом, ілюструють природу людського у сьогоднішніх умовах політичної нестабільності, історичної фальсифікації та неможливості охопити дійсність. У основі своїй всі роботи використовують медіум фотографії. Але ці твори об’єднує не тільки звернення до фотографії.

Митці вводять глядача в стан трансу, перехідний стан. Кожен по-своєму. Кадан — створюючи з документальних фотографій сугестивний чорно-білий живопис, водночас підключаючи до свідомості «пацієнта» багатофункціональний аналітичний апарат. Глядєлов — за допомогою травмуючого шоку заримованих і зациклених пограничних ситуацій. Братков — колажуючи калейдоскоп підсвідомого в образі оманливо лагідних, легких підковдр. Але художники не маскують особисте і колективне підсвідоме «раціоналізаціями». Жорстко, чи іронічно, чи безжально, — всі вони пред'являють болючу правду, здираючи з неї “пост”, як шкіру. На жаль, зараз саме через біль ми може дістатися до людяності і розуму, — йдеться в описі виставки.

Проєкт Нікіти Кадана «(н)еозначені» — це близько 30 графічних робіт (малюнки вугіллям, акварель) та тексти істориків і філософів, пов’язані з осмисленням пам’яті. Художник використав архівні фотографії 1930-40-х років, повязані з масовим насильством — львівський погром, Волинська різня, жертви НКВС. Розмірковує про документ та значення свідчень. Як ми трактуємо неоднозначні історичні події, які є джерелом для маніпуляцій. Часто страждання людини нівелюється, вона стає інструментом для пропаганди.

Проєкт Сергія Браткова «Імперія снів» складається з 17 колажів у вигляді підодіяльників та відео «Сто». На текстильних полотно — колажі з його архівних фотографій (танки на вулицях Москви затримка рейсу в Шереметьєво, слон в зоопарку), які спільно утворюють складні політичні значення та передчуття трагічного. На відео брат художника, архітектор Юрій Братков рахує роки до 100. Звучить «Лебедине озеро», яке асоціюється з путчем. Разом це схоже на марення, відсторонення від дійсності та очікування.

Проєкт Олександра Глядєлова "Карусель", за який документальний фотограф власне і став лауреатом премії, обєднує 29 світлин, зроблені в різний час і за різних обставин (в дитячих інтернатах, місцях позбавлення волі, в'язничних лікарнях), включно з найновішими кадрами з воєнної української реальності, в єдине полотно, або, радше, у коло. "Карусель" демонструє реальність, яку заведено заперечувати або не бачити за якоюсь злочинною суспільною згодою або, як то кажуть, за замовчуванням. Таким чином антигуманна сутність системи, де людина насильницьким чином може опинитися вилученою з життя за життя, продовжується зараз також у формі добровільного ігнорування цілісної картини життя через її незручну складність.