29 грудня у колонному залі імені Миколи Лисенка прозвучав легендарний твір видатного композитора XVIII століття, одного з найяскравіших представників віденської класичної школи (Франца) Йозефа Гайдна (1732-1809). В історію класичної музики він увійшов перш за все, як автор симфоній (у його творчому доробку їх майже 150). Саме у період його творчості цей жанр набуває неабиякої популярності, за що музикознавці навіть називають композитора «батьком симфонії». Багато хто з великих творців симфоній наступних поколінь, зокрема: В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт та Ф. Мендельсон працюючи над своїми творами, вивчатимуть як приклад симфонії Гайдна.
29 грудня у колонному залі імені Миколи Лисенка прозвучав легендарний твір видатного композитора XVIII століття, одного з найяскравіших представників віденської класичної школи (Франца) Йозефа Гайдна (1732-1809). В історію класичної музики він увійшов перш за все, як автор симфоній (у його творчому доробку їх майже 150). Саме у період його творчості цей жанр набуває неабиякої популярності, за що музикознавці навіть називають композитора «батьком симфонії». Багато хто з великих творців симфоній наступних поколінь, зокрема: В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт та Ф. Мендельсон працюючи над своїми творами, вивчатимуть як приклад симфонії Гайдна.
Особливе місце у творчій спадщині композитора займає саме 45 симфонія або Прощальна, яка була написана у 1772 році. На той момент, Гайдн керував придворною капелою музикантів князя Ніколи Естерхазі. У якійсь момент, князь вирішує значно скоротити склад оркестру, вирішуючи що утримувати цілий оркестр йому занадто дорого коштує. Композитор не розгубився і урочисто пообіцяв князю виконати для нього свій новий твір, який музиканти вже ретельно вивчають. Під час виконання заключної частини твору, музиканти один за одним гасили свічки та залишали сцену, а у кінці залишалося лише соло скрипки. Концерт настільки справив велике враження на князя, що він не звільнив жодного з музикантів, а сама симфонія вже майже 240 років продовжує виконуватися на сценах багатьох концертних залів світу.
Лейпцизька газета у рецензії про концерт 1799 року написала: «Коли оркестранти почали гасити свічки і тихо розходитися, у кожного глядача защеміло серце. Коли ж, нарешті, завмерли слабкі звуки останньої скрипки, слухачі почали розходитися принишклі й розчулені. Ніколи лейпцизька сцена, а може і жодна сцена світу не знала нічого подібного…»
Мали змогу її почути і київські меломани, завітавши 29 грудня до Національної Філармонії України.
Слід зазначити, що кияни також люблять цей неперевершений твір Франца (Йозефа) Гайдна, бо в залі був справжній аншлаг (враховуючи карантинне розташування місць).
У першому відділенні концерту прозвучали 2 концерти для віолончелі з оркестром у майстерному виконанні молодого віолончеліста Олексія Шадріна, який продемонстрував чудове володіння музичним інструментом та артистизм. Прекрасно звучав і Камерний оркестр Філармонії під керівництвом Наталії Пономарчук, проте в першому відділенні все ж відчувалося наскільки талановита музика відрізняється від геніальної: обидва концерти написані майстерно, в стилі віденських класиків — вишукано та граційно, проте вони не є настільки яскравими та знаковими у творчій спадщині Гайдна, як «Прощальна симфонія».
Тому, найбільш яскравою частиною концерту було саме друге відділення, в якому і прозвучала легендарна симфонія. Як і в день своєї прем’єри, твір виконувався при свічках, зануривши глядацький зал містичну атмосферу цілковитої темряви. Музика симфонії підкорила глядачів з перших нот: патетичним звучанням першої частини, радісним та безтурботним адажіо у другій, мальовничими пасторальними образами та танцювальними ритмами у третій, та знаменитою кодою в заключній частині, коли музиканти поступово один за одним залишають сцену…
«Прощальна симфонія» Гайдна стала останнім концертом у Національній Філармонії у 2020 році. Сподіваємося, що 2021 рік принесе чимало нових та цікавих концертів та мистецьких подій.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
