Фільм «За двома зайцями» залишається улюбленим для мільйонів глядачів. Фото з відкритих джерел
21 грудня 1961 року у Києві відбувся прем’єрний показ легендарної кінострічки «За двома зайцями», знятої за мотивами комедійної п’єси Михайла Старицького. Кінострічку одразу розібрали на цитати, а головних героїв стрічки — Проню Прокопівну та Свирида Голохвостого втілили у пам’ятнику неподалік Андріївської церкви.
«Вечірній Київ» згадує найцікавіші факти про улюблену мільйонами глядачів стрічку, що займає 17 сходинку зі 100 кращих українських фільмів.
1. Стрічку зняли українською мовою на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, але фільм мав шалений успіх, тож для показу на території Радянського Союзу зробили російську версію. Після цього у прокаті та на телебаченні транслювалася виключно російськомовна версія, тривалі роки український оригінал вважався втраченим: його знайшли лише у 2013 році в фільмофонді Маріуполя.
Фільм з іронією зображає життя Києва наприкінці ХІХ сторіччя. Фото з відкритих джерел
2. Режисер кіностудії Віктор Іванов мріяв екранізувати цю п’єсу Михайла Старицького, в основі якої лежить сюжет з твору Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» про цирюльника Свирида Голохвостого, який мріє розбагатіти одружившись із заможною міщанкою Пронею Сірко, але водночас також бігає за скромною красунею Галею.
Ідея фільму довго не сприймалася серйозно керівництвом, поки Іванов не запропонував цей сценарій з метою сатиричного зображення так званих «стиляг» — молоді, яка захоплювалася західною культурою та американським стилем одягу.
3. Спершу головних героїв мали грати відомі російські актори Майя Булгакова та Микола Гриценко, але доля вирішила по іншому: на головну роль Проні затвердили Маргариту Криницину, яка випадково підмінила під час репетиції колегу, підкоривши режисера органічним попаданням в цей образ.
Маргарита Криницина та Олег Борисов у фільмі «За двома зайцями» Фото з відкритих джерел
За іншою версією, акторку затвердили на роль Проні завдяки її чоловіку — сценаристу Євгену Онопрієнку, який також працював на кіностудії Довженка.
Попри те, що у кіно акторка зіграла понад 70 різних ролей, вона назавжди асоціюватиметься у глядачів виключно з «Пронею з пансіону», а після виходу цієї стрічки вона майже 6 років не грала нових ролей, бо режисери її вважали недостатньо вродливою.
4. На противагу фактурній Маргариті Кринициній, на роль Голохвастова режисер обрав відомого театрального актора з Київського театру російської драми Олега Борисова — невисокого на зріст та худорлявого. Роль цирюльника стала єдиною комічною роллю у кіно відомого актора, після цього режисери бачили Олега Борисова переважно у трагічному амплуа.
Свирид Голохвастов-єдина комічна роль у кіно актора Олега Борисова. Фото з відкритих джерел
5. Для створення образу Проні, Маргариту Криницину гримували декілька годин. Щоб зробити Проньку некрасивою, актрису навмисно спотворювали: заклеїли зуб, напхали в носа горіхів, щоб став випуклим. За спогадами акторки, чимало людей були здивовані, коли бачили акторку у реальному житті, деякі взагалі не могли повірити, як ця вродлива жінка так майстерно перевтілилася у «кислооку жабу».
6. Більшу частину сцен знімали в павільйоні Кіностудії Довженка, але деякі епізоди фільмували на київських вулицях. Головною магістраллю був Андріївський узвіз — там зняли проїзд у візку на весілля, прохід четвірки хлопців з гітарою. Також глядачі з легкістю можуть впізнати краєвиди Подолу, Контрактову площу, Володимирську гірку та інші відомі київські локації.
У фільмі можна побачити чимало краєвидів Подолу. Фото з відкритих джерел
7. За спогадами знімальної групи, найбільш клопоту їм доставляв папуга, який тривалий час провів на кораблі, де матроси навчили птаха поганим словам. Він часто зовсім не хотів слухати команди режисера та іноді вставляв свої репліки, чим зіпсував не один дубль, випробовувавши на міцність нервову систему режисера. Тому, знамениту фразу «Хімка дурна» у фільмі говорить зовсім не папуга, а сам Віктор Іванов, який на той час вже зневірився почути від птаха цю фразу…
8. Прем’єра стрічки відбулася в непрестижному залі «Дарницького клубу залізничників», зараз Дарницькому палаці культури, на околиці Києва.
Держкіно присвоїло фільму скромну II категорію, що означало творчу невдачу та передбачала обмежений прокат та друк невеликої кількості копій для показу в будинках культури та заводських клубах. Але успіх стрічки був приголомшливим, хоча це не завадило радянським критикам визнати стрічку найгіршим фільмом року.
Батька Проні втілив незрівняний актор Микола Яковченко. Фото з відкритих джерел
9. Відзначення на державному рівні відбулося вже у роки Незалежності: у 1999 році стрічка одержує Державну премію імені Олександра Довженка: лауреатами стануть акторки Маргарита Криницина та Наталя Наум (Галя) та кінооператор Вадим Ільєнко, режисер Віктор Іванов та актор Олег Борисов одержать її посмертно.
Того ж року головні герої фільму з’явилися на Андріївському узвозі. Архітектор пам’ятника — Володимир Скульський, скульптори — Володимир Щур, Віталій Сивко та Руслан Кухаренко. За традицією його часто відвідують київські молодята, які вірять, що якщо потерти жука на спині Голохвастова та каблучку Проні, то збудуться не лише усі бажання, але і сімейне життя складеться значно щасливіше, ніж у головної пари з фільму…
10. Восени цього року, завдяки новітнім технологіям, відвідувачі Андріївського узвозу могли почути біля скульптури живий голос Проні Прокопівни, що промовляла свої крилаті фрази. Цілком можливо, що у майбутньому, озветься до киян ще й сам Свирид Петрович Голохвастов.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
