2 лютого виповнилося 120 років з дня народження видатного українського письменника Валер’яна Підмогильного. У романі «Місто» він закарбував Київ 1920-х років.
Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка (сучасна Дніпропетровська область). Є одним з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження», життя якого обірвалося у 36 років.
1921 року Підмогильний переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. У 1921—1923 роки, коли в Києві лютував голод, залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі.
1922 року Валер’ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської. У 1922 році виходить книжка його оповідань «В епідемічному бараці». Письменник долучився до літературно-мистецького життя, став членом щойно створеного «Аспису» (Асоціації письменників), з якого виокремилось літературне угруповання «Ланка» (1924—1926), яке з 1926 року було перейменоване на «Марс», тобто «Майстерню революційного слова». Ця організація стала, по суті, київською філією «Вапліте».
«120 років Підмогильному сьогодні. Мені насправді дуже, ДУЖЕ соромно й паскудно — від того, що до 30-го року незалежности Україна так і не спромоглася видати Підмогильного бодай 5-томником… Просто, не знайшлось інституції, якій це було б важливо, і вона б закасала рукави, взялась — і зробила б, — написала письменниця Оксана Забужко. — Нічого ж нереалістичного, тільки хіть і воля. І не треба було б вимахувати руками в ефірах, описуючи „страву, якої ніхто не їв“. Бо є колосальна різниця між класиком із ПЗТ (повне зібрання творів — Ред.) — і класиком, розсмиканим на окремі книжечки для школи: другого — „не видно“, масштабу не видно. От за Лесю Українку — слава Богу, знайшлось кому заступитись, і, попри всі спроби халявщиків пустити її ПЗТ лісом, 14-томник, кажуть, силами впертого Волинського універу й Могилянської філології таки вже зданий у друк, і навіть презентуватиметься цього місяця під час ювілейних заходів… А на Валер’яна Петровича рідний Дніпро-град, він же Січеслав-Катеринослав-Кодак, забив, а більше в нас, крім „земляків“ класика цебто, за культурку-з-літературкою ніхто не відповідає — книжки ж не дороги, багато не вкрадеш… Соромно, так. Не перед розстріляними класиками навіть — а перед дітьми і внуками, яким моє покоління мало б, за 30 років, забезпечити, яко „прожитковий мінімум“ — свідомість належности до культурної нації. А без ПЗТ величин першого ряду цього не вийде, ніяк».
Роман «Місто» вважається вершиною творчості Валер’яна Підмогильного. Написаний 1927 року, він вийшов друком у 1928-му (Харків, «Книгоспілка»). Присвячений історії Степана Радченка, який прибуває з села до Києва, хоче підкорити це місто. Серед прототипів персонажів були й київські письменники: поета Вигорського писано з доброго друга Підмогильного поета Євгена Плужника, а «найголовніший критик» Михайло Світозаров — це дещо карикатурний, але дуже впізнаваний портрет неокласика Миколи Зерова.
Степан непомітно дійшов до Хрещатика, відразу опинившись у гущині натовпу. Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі. Він навіть спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі — раптом урвали його заглибленість. На цій широкій вулиці він здибався з містом віч-на-віч. Прихилившись до муру, притискуваний нахабними накотами юрби, хлопець стояв й дивився, блукаючи очима вздовж вулиці й не знаходячи її меж.
«Роман В. Підмогильного „Місто“ є першим твором, у якому виділяємо київський текст. Усі події твору відбуваються в цьому місті. У романі відтворено типову для 20-х років минулого століття ситуацію: молодий хлопець Степан Радченко приїздить із села до міста», — зазначає доктор філологічних наук Микола Дмитренко.
У романі чимало подій трапляються на Хрещатику й саме там відбуваються важливі для Степана зміни в самоусвідомленні. Згадуються й інші назви вулиць Львівська, Володимирівська, Свердлова, П’ятакова, а також Євбаз, Андріївський узвіз. Остання квартира Радченка знаходиться на Липках.
У романі «Місто», на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
Детальніше про київські місця роману «Місто» розказує проєкт «Читати Київ», а виставу за цим твором поставили у Театрі на Липках.
Також до річниці опублікували 40 документів з кримінальної справи письменника Валер’яна Підмогильного. У вільний доступ виклали ордер на обшук у будинку «Слово», анкети, протоколи допитів, повідомляє Центр досліджень визвольного руху.
«В одному з протоколів допиту Валер’ян Підмогильний називає літературну організацію МАРС пасивною та рихлою. В іншому протоколі є слова письменника про отриману від невідомого йому адресата з Німеччини бандероль з німецькомовним перекладом 2 розділів роману «Місто», — йдеться у повідомленні.
Документи можна переглянути на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
