Марія КАТАЄВА
Минулого тижня у Мистецькому Арсеналі відбулося урочисте нагородження переможців премії «Книга року BBC — 2019». Це перша літературна премія, які підбиває підсумки року. Вона відзначає найкращі художні твори та есеї українською мовою у трьох номінаціях – Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС – Есеїстика. Переможець у кожній номінації отримує винагороду 1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.
ЯК ВИЗНАЧАЮТЬ ПЕРЕМОЖЦІВ
Видавництва подають прозові твори на конкурс у різних номінаціях. Довгий список премії Книга року ВВС обирає редакція ВВС News Україна. Члени журі обирають до п'яти найкращих книжок до короткого списку (шорт-ліста).
КНИГИ РОКУ
Книгою року BBC став дебютний роман «Доця» Тамари Горіха Зерня. Два роки авторка була волонтеркою на Донбасі, побачене та пережите там розповіла у книжці.
Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.
– Книжку вирішила написати, коли помітила, що нас перемагають на інформаційному полі. Наш ворог штампує книги про війну на Донбасі, виставляючи українцями загарбниками, а себе визволителями. Зрозуміла, що маємо щось робити. Не можемо чекати вічність, доки народиться новий український Ремарк, ми повинні написати самі, тут і зараз. Можливо, через десятиліття ці події осмислять і подадуть по-іншому. Але те, що є зараз, і те, що ми повинні зробити – ми зробили. Я взялася за книгу, бо не могла в собі цю історію втримати. Не могла її не розказати. Вважаю, що це теж моя війна, така сама як і цих людей, які стали моїми героями, – зазначила Тамара Горіха Зерня. – Те, що описано в книзі, взяла з досвіду – власного, того, яким поділилися волонтери, біженці, переселенці з Донбасу, бійці. Те, що там відбувається, мало місце в житті. Доця – це реальна жінка, Наталя з позивним «Ельф». Ми з нею познайомилися у 2014 році на фронті. Вона була дуже ефективним координатором допомоги волонтерської, розвідником. Звісно, це збірний образ, додані риси і обставини інших людей, те, що я бачила на фронтових волонтерських дорогах. Мене питають про її подальшу долю. У всіх героїв цієї книги хороша доля – вони воюють, працюють і живуть на благо України.
У номінації «Есеїстика» перемогу здобула збірка Тараса Прохаська «Так, але…». До неї увійшло 34 твори за останніх 5 років.
– Це роздуми, рефлексії й історії з мого життя. Мене завжди хвилювала, як жити людині у світі та часі, який вона не обирали. Як співіснувати зі світом. Щоб відчути його не ворожість до себе. На мою думку, пам'ятання себе є одним з найважливіших кроків. Щоби бути собою, треба мати здатність згадати себе у різний час. Ми які є тепер – це накопичення нашарувань нас колишніх, – поділився автор.
Друкована книга є співпрацею двох талановитих митців, адже ілюстрації до неї створила київська художниця Олена Придувалова. Вона написала дві серії – щоденник доріг, зафіксований під час мандрівок та трапези – різні зустрічі людей, спілкування, те, що нас об'єднує.
Кращою Дитячою книгою року BBC стали «Сапієнси» Володимира Арєнєва.
2178 рік, Київ, світ далекого майбутнього. Одного квітневого дня звичайнісінький школяр Михайло Неборак познайомився з новачком на ім’я Олександр Ненарок. У нього дві мами, дідусь-некромант і залізне серце. Але це – лише початок карколомних пригод у довгоочікуваній науково-фантастичній повісті для підлітків.
ДУМКА ЖУРІ
Віра Агеєва, професор, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
У нас нарешті з'явилися добрі книжки про війну. Роман «Доця» підкупає двома речами. Він добре написаний. З абсолютною достовірністю і щирістю. Це війна, побачена жіночими очима. Крім того, українські письменники почали писати твори, різні за стилями і жанрами. Сьогодні у нас представлені добре розвивається детектив, представлена історична тематика. Відзначила б цікавий історичний роман, хоч специфічно написаний, «Вічний календар» Василя Махна. Сподобався документальний роман Ярослава Середницького «Пані Льоля: втекти від більшовиків». Цього року були також гарні збірки есеїстики – Любки, Прохаська, Махна, Славінської.
Марта Шокало, головна редакторка ВВС News Україна
За 15 років існування премія дуже розширилася. Починали ми з однієї номінації, тепер у нас їх три. Давно не пам'ятаю такого сильного Довгого списку. Помітила, що було багато книжок про війну, щирих і болісних, і фантастика. Добре, бо в Україні цей жанр не розвинутий.
У короткому списку це «Танець недоумка» Ілларіона Павлюка, «Сапієнси» Арєнєва, «Лазарус» Світлани Тараторіної. Ще один дуже важливий тренд – у нас багато новачків. Тамара Горіха Зерня, Ксенія Фукс – дебютанти лише в короткому списку.
Мені сподобалися книги малої прози. Щирі оповідання «Про людей» Руслана Горового, «Празька химера» Євгенії Кононенко, де історії поєднані квартирним питанням, «Таке життя» Галини Лицур-Щадей. Ми не орієнтуємося на гучні імена, багато відомих авторів не увійшло. Головне – текст, коли людині є що сказати і вона вміє це робити.
Література – це про щирість, коли людині болить, їй хочеться чимось поділитися зі світом.
Найбільше нашій літературі бракує літературного середовища, якісної літературної критики. Є книги європейського рівня, видавництва, спеціалізовані сайти, проводяться презентації, але людей, які читають, небагато.
Слідкуйте за актуальними новинами на наших каналах у Telegram та Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
