Кияни можуть побачити трагедію Бабиного Яру завдяки віртуальній реальності

Марія КАТАЄВА

Із нагоди 79-ї річниці Дня пам’яті жертв Бабиного Яру 29 та 30 вересня у Музеї історії міста Києва презентували проєкт віртуальної реальності «Бабин Яр».

Це приклад волюметричного кінематографу (Volumetric Filmmaking) в Україні: глядач побачить персонажів об’ємними, зможе пересуватися у сценах, а також взаємодіяти з різними предметами.

– Масові розстріли мирного населення в Бабиному Яру є одним із найжахливіших символів Голокосту, про який ми будемо пам’ятати вічно. Ніякі часові проміжки не змусять забути нас, як невинний народ став жертвою надлюдської жорстокості. Цей проєкт було розроблено не лише як знак пам’яті про цю трагедію, – розповіла директорка Департаменту культури Діана Попова. – Ми хотіли, щоб відвідувачі пліч-о-пліч побули із жертвами розстрілів та емоційно пережили ці події. Адже після побаченого виникає тільки одне бажання: більше ніколи ні за яких обставин не допустити такого жаху.

Як відбувається подорож?

Ви одягаєте окуляри віртуальної реальності, а в руки вам дають спеціальні контролери. Спочатку ви потрапляєте у простір, де бачите одне зі зловісних оголошень, які були розклеєні по місту. У ньому йшлося про те, що всім євреям належить 29 вересня зібратися на розі вулиць Мельникова та Дегтярівської, взяти з собою документи, цінні речі, теплий одяг. Далі потрапляємо до пункту реєстрації, де розгублені люди намагаються зрозуміти, що відбувається, пояснити, що вони українці. Для таких сцен окремо знімали акторів, який потім «вмонтували» у віртуальну реальність.

Окрім розстрілу євреїв, показана ще одна сторінка трагедії – розстріл українських військовополонених Сирецького табору, що знаходився неподалік.

Завершується подорож спогадами людей, яким дивовижним чином вдалося вижити.

Проєкт представлений двома мовами – українською та англійською. Також має дві версії – для дорослих та для дітей. У «дитячому» варіанті відсутні кілька жорстоких сцен насилля, зокрема прогін євреїв крізь стрій нацистських солдат та сцена з Сирецького табору з повішеними на ешафоті.

Музей історії міста Києва працював над проєктом більше року. Понад 50 фахівців брали участь у його створенні: історики, професійні актори, 3D-художники та спеціалісти з розробок у віртуальній реальності. Оточення сцен створювали у 3D-форматі за архівними матеріалами, а деякі об’єкти запозичено з фондів музею, де їх сканували в об’ємі за допомогою фотограмметрії. Отримані матеріали наповнювали інтерактивом і збирали на платформі Unreal Engine.