Василь Бут (зліва) та гурт «Буття»
Народні традиції можна зберігати і розвивати і в мегаполісі. Приклад цьому – фольклорний гурт традиційної музики з Києва «Буття». Ядром гурту є родина Бутів. Учасники колективу грають на народних інструментах, співають, танцюють навчають усіх охочих народних традицій. Про безперервність передачі традицій від старшого покоління молодшому розповів «Вечірньому Києву» один із засновників гурту Василь Бут.
— Ансамбль традиційної музики «Буття» цього року відсвяткував 20 років. Чи відрізняється гурт формату 2000 та 2020 року?
«Буття» створили у 2000 році четверо засновників, як співочий гурт, який виконував пісні центральної України. «Буття» 2020 року — це четвірка професійних музик, що грають і співають мелодії з різних регіонів України. Гурт обʼєднує в собі Україну. В цьому його унікальність.
— Розкажіть про ваш сьогоднішній репертуар?
— Нині це переважно віртуозна інструментальна народна музика. Репертуар постійно доповнюється і уточнюється в плані автентичності. Це — незмінне. Наша дискографія – це 14 альбомів із записами пісень та танців. Зараз, на жаль, не буде громадських концертів. Моя улюблена коляда, у нашому виконанні, — «Вишня». Це давня, дохристиянська обрядова пісня. Індивідуальні майстер-класи з колядування проводить Олег Бут. Проте гурт підготував привітання киянам.
— «Буття» є постійними учасниками багатьох фольклорно-етнографічних фестивалів. Що зараз найбільше цікавить слухачів?
— Так, гурт постійний учасник фольклорно-етнографічних фестивалів (понад 30 українських та більше 10-ти закордонних). Навіть нині в умовах карантину брали участь у фесті «Древо роду кобзарського», що традиційно відбувається на Полтавщині у липні. Стали лауреатами Міжнародного фесту Cossack Art festival Athens (Греція). Слухачів дуже цікавить наша культурна спадщина.
— У нашому глобалізованому світі чи можна зберегти традиції, як частину повсякденного життя?
— Можна, як показав 20-літній досвід Буття. Для передачі нематеріальної культурної спадщини молоді ми створили ГО «Коло лицарів Українського Буття». Вже маємо 14 філій в 13 областях України. Приєднуйтеся!
— Карантин змінив життя мешканців усього світу, вимушено «повернув до джерел», закрив у своїх країнах та містах. На Вашу думку, чи вплине це на популярність автентичної культури?
— Звичайно! Заважає неможливість публічних виступів, неможливість проводити танці. На 20-ліття проводили онлайн-концерти. Стосовно популярності автентики, то вона зростає, особливо серед молоді, коли є активісти.
Андріївські вечорниці
— Ви навчаєте киян традиційним народним танцям. Ви для себе складали «портрет» тих, хто приходить на майстер-класи?
— Люди від 6 до 80, різних уподобань. Людина знаходить в танці гармонію й порядок, єдність духовного й тілесного. Тіло — це сутнісна умова існування людини, через яку людина найбільш адекватно може виразити себе. З «таночків» (танців Із піснями) шляхом «розгортання» їхнього змісту у сцени з діалогами виникли й античний театр, і музика, пісня, танець, навіть поезія. Трійка кращих наших танців: «Бабуся пече млинчики», «Карапет», «Картопля». Постійно діючі майстер-класи з танців тимчасово скасовані через карантин, а раніше щовівторка проводили у музеї Івана Гончара.
-Ви уже 20 років очолюєте гурт. Як горіти і не вигорати, займаючись улюбленою справою?
Я — засновник гурту, а керівники — мої діти, Олег і Оксана. Наш секрет — сімейна традиція. Мій батько і мій брат — музики. Діти під час навчання у мистецьких вузах захопились фольклором і цим живуть.
Київський гурт традиційної музики «Буття». Керівники: Бут Олег Васильович – магістр мистецтвознавства, композитор; Бут Оксана Василівна – кандидат мистецтвознавства, доктор філософії, доцент інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Склад колективу: 15 чоловік (інструменталісти, співаки, танцюристи, майстри, організатори дійств. Репертуар: автентичний фольклор: троїста музика (дві скрипки, фідель, бас, цимбали, сопілка, зозулиця, окарина, бухало, бубен, ріг); акапельний багатоголосий спів (чоловіча і жіноча група); танці, танки, ігри, забави; обряди різдвяно-новорічні, великодні, купальські, весільні тощо; майстер-класи: танцю, співу, гри на інструментах, плетіння віночків, вив’язування хусток, обрядового печива (караваї, дивні, шишки, жайворонки, покровки, вергуни, книші, пироги, корочуни, калачі, миколайчики тощо), обрядових страв (куті, колива, вареників, тощо), ткацтво (крайок, шнурів тощо), бісероплетіння, виготовлення ляльок-мотанок, плетіння Дідуха тощо.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
