Кожен має бути на робочому місці: як запустити економіку України у воєнний час

Пост Романа Павлюка у Фейсбук набрав тисячі лайків та перепостів, що говорить про розуміння та підтримку його тез в суспільстві. Публікуємо його й для наших читачів.

ВІЙНА ЦЕ ДУЖЕ ДОРОГО

«Дуже і дуже дорого. Війна в Іраку 2003 року обійшлася американцям в 1.1 трлн доларів. Один день війни за різними оцінками обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів. Я думаю, що не менш значуща цифра властива сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в «двохсотого» у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні — те саме зараз відбувається з нашою… На сьогодні ми маємо:

— практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті

— основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом — там зараз все заблоковано, а значить майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася

— Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані

— посівна кампанія, як і сільське господарство під тотальною загрозою: основною «житницею» для нас є Південь, де вирощують соняшник і пшеницю — основний наш експорт

— міжнародні компанії, які мають виробництво в Україні, скоріш за все будуть змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить десятки тисяч людей лишаються без роботи

— більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить вони випали з економіки і перестали в неї вкладатися».

СЬОГОДНІ ЦІННОЮ Є КОЖНА ПАРА РУК

Роман Павлюк наголошує, що міг би продовжувати цей список ще довго.

«Але для чого, здавалося б вам, я це пишу? Щоб сіяти паніку?! Ні! Я хочу, що ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико:

ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити лише заради того, аби волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота — то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!

Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!

Подолайте у собі почуття провини вижившого (це оте «чому я в теплі, якщо інші на передовій»): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!

Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!»

ПІДПРИЄМЦІ МАЮТЬ ТРИМАТИ БІЗНЕС ВІДКРИТИМ

«Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз», — акцентує пан Роман. — Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!

Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте — це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон — окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!

Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна — посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини «чому я не там», повторюйте: «Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам (-а), бо моя Україна — понад усе! Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!»

Нагадаємо, 92% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад росії. Практично щодня цей показник зростає, стверджує соціологічна група «Рейтинг».

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *