Новопризначений очільник Міненерго Денис Шмигаль оприлюднив антикризові кроки для вирішення наслідків блекаутів. Фахівці розглядають ці заходи як оперативні управлінські вчинки, що не розв’язують глибинних проблем.
Держава вступає у 2026 рік з відновленням енергетичної стурбованості у повсякденний режим. Нещодавно призначений міністр енергетики Денис Шмигаль відкрито позначив комплекс дій, які повинні “підтягнути” систему після атак і блекаутів. Однак, у професійному середовищі ці рішення сприймаються скоріше як перелік оперативних управлінських кроків, де найбільші труднощі полягають не в технічній площині, а в правовій сфері, фінансах і майбутній відповідальності.
У п’ятницю, 16 січня, новообраний Перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України Денис Шмигаль у залі засідань Верховної Ради України озвучив певний перелік антикризових заходів, котрі мають допомогти впоратися з наслідками блекауту в Україні та уникнути нових, спровокованих обстрілами зс рф. План передбачає зміни на кожному рівні, починаючи від підготовки та розгортання новітніх “пунктів незламності” й завершуючи новими умовами для придбання, розподілення та використання електроенергії. Що це означатиме на практиці для українців і чи допоможе “план Шмигаля” підтримати та відновити енергетичну незалежність держави, УНН з’ясовували разом з експертом.
Новітні пункти незламності, імпорт та ручне розподілення ресурсів: як Міненерго прагне долати блекаути
Спершу нагадаємо, які саме заходи запропонував Денис Шмигаль, аби вивести країну з енергетичної кризи. Про більшість із них очільник профільного міністерства зробив низку публікацій у своєму Telegram-каналі.
Серед них — можливість залучення бригад з інших регіонів для під’єднання генераторів у багатоквартирних будинках.
Наступний крок — полегшення підключення когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок для збільшення розподіленої генерації. На кожний етап виконавцям пропонують відводити не більше, ніж 48 годин.
“Маємо ситуації, коли обладнання завезено, але через технічні затримки та неготовність документації його встановлення затягується”, — підкреслив Шмигаль.
Ще один антикризовий захід від Міненерго — це збільшення кількості пунктів незламності. Особливу увагу хочуть приділити Києву, попри те, що заявляють, що інші регіони теж у полі зору. Опорні пункти, які забезпечать додатковим обладнанням для обігріву, харчування, заряджання гаджетів, зв’язку, вже визначили.
Окрім того, Денис Шмигаль акцентує увагу на необхідності провести інвентаризацію потрібних для енергостійкості країни ресурсів та “перерозподілити їх так, щоб допомога надходила в першу чергу тим, хто її найбільше потребує”.
Окремо новий керівник Міненерго звернувся до українського бізнесу.
“Звертаюся до бізнесу з наполегливим проханням вимкнути зовнішню рекламу: підсвітки, екрани та інші великі енергоємні конструкції. Якщо маєте надлишкову енергію, замість яскравої реклами віддайте її людям”, — підкреслив він.
Є вимоги і до державних організацій. Так, “Укрзалізниці”, “Нафтогазу”, “Укроборонпрому” доручили терміново забезпечити закупівлю імпортованої електроенергії в обсягах не менше 50% від їхнього власного споживання.
Якщо говорити про міжнародний вимір, то у профільному міністерстві:
- очікують від міжнародних партнерів (без уточнення публічно конкретних країн-союзниць та організацій) потужні генератори, накопичувачі електроенергії, елементи живлення, трансформатори, засоби для ремонту, обладнання;
- збільшують імпорт електроенергії з ЄС (Таким чином, зараз максимальна потужність для імпорту наразі становить 2,3 ГВт).
Також Перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України наголосив: на порядку денному — посилення захисту енергетичних об’єктів. На роботи щодо захисту енергетичної інфраструктури, за його словами, виділили понад 50 млрд грн.
А ще Уряд, зважаючи на запровадження надзвичайної ситуації в енергетиці, про яке 15 січня повідомив Президент України Володимир Зеленський, вдався до змін правил, які стосувалися “комендантської години”. Відтепер під час неї людям дозволять виходити без спеціальних перепусток і користуватися транспортом, щоб дістатися пунктів незламності та пунктів обігріву. Фактично, діятиме такий підхід, як і до пересування містян під час повітряної тривоги.
Економія електрики “по-українськи”: де закінчується антикриза і починаються ризики
Пояснити результативність та реалістичність заходів, які озвучив очільник профільного міністерства, УНН попросили співзасновника Інституту енергетичних стратегій, експерта Юрія Корольчука. Він визнає: кожний із цих інструментів “має право на існування”. Але водночас вони пов’язані з системними ризиками, котрі здатні звести нанівець ефект або перетворити антикризові рішення на майбутні судові позови та проблеми для державного бюджету.
48 годин на дозволи: економія часу чи борг на майбутнє?
Найбільш резонансна частина “енергетичного пакета”, у якій йдеться про полегшення підключення когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок, за оцінкою співрозмовника УНН, стосується не технічної можливості підключати нові потужності, а відступу від діючих процедур. Якщо держава, по суті, прискорює дозвільну систему адміністративним рішенням, а не змінами закону, з’являється ризик легітимності таких дозволів у майбутньому.
“(Ми відступаємо — ред.) від тих норм, які прописані в законодавстві. Відверто вам скажу, наприклад, якщо щось станеться, чи будуть серйозні глобальні конфлікти щодо того, коли будуть приймати рішення, що давайте, за 48 годин ви повинні там видати дозвіл на установку цієї установки. А вона, наприклад, там більше викидів СО2 дає. А ми підписали договір (щодо викидів – ред.) з Європейським Союзом, нам їх треба скорочувати, а ми не можемо це зробити. Розумієте в чому суперечність?” — пояснив Корольчук.
Далі, за його словами, прийде у рух класичний ланцюг: оскарження, скасування, компенсації, багаторічні суперечки. Для економіки це означає вищу юридичну невизначеність для інвесторів і підрядників, дорожчі контракти та страхування ризиків.
Окрім того, існує головний стоп-фактор, який не розв’язує жодна постанова: гроші. Юрій Корольчук пояснює: дозвільні перешкоди важливі, але ще частіше процес зупиняється на фінансуванні. Підрядні компанії, котрі реально можуть ставити й підключати обладнання, не працюють “в борг” і не починають без авансів, матеріалів і зрозумілого графіка оплат. А муніципалітети у війні нерідко фізично не мають ресурсу платити швидко.
“У результаті держава може отримати формально прискорену процедуру, але фактично ті самі паузи на етапі: “дайте аванс”, “оплатіть матеріали”, “грошей немає”. Це означає, що ефект “48 годин” легко перетворюється на інформаційний, а не інфраструктурний”, — резюмує співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
Пункти незламності: кількість проти якості
Щодо збільшення пунктів незламності Юрій Корольчук теж налаштований скептично.
За його словами, концепція часто зводиться до мінімального функціоналу “зарядити телефон і зігрітися”. Брак пального для генераторів, різний рівень організації зменшують реальну цінність мережі.
Є ще один, менш публічний, але економічно важливий аспект: мережа пунктів без стабільного забезпечення перетворюється на постійну статтю витрат для місцевих бюджетів (паливо, логістика, охорона, персонал, ремонт), при цьому віддача вимірюється не завжди.
“У кризі це все одно потрібно, але як інструмент виправлення системи воно не працює”, — підкреслює експерт у сфері енергетики.
Інвентаризація ресурсів і ризик ручного режиму
“Найбільш слизькою” частиною пакета співрозмовник УНН вважає “перерозподіл ресурсів”: формулювання надто загальне і відкриває шлях для ручного управління.
“Які саме ресурси маються на увазі: електроенергія, газ, паливо, обладнання, резервні потужності? Газ – це теж ресурс… Невизначеність породжує простір для селективних рішень”, — каже Корольчук.
Експерт як приклад наводить логіку на прикладі пального для генераторів: якщо область без гострої ситуації отримує більше, ніж потрібно, а критичні точки недоотримують, це питання управління та контролю. У ручному режимі без прозорих критеріїв “перерозподіл” легко перетворюється на джерело нових корупційних підозр.
Імпорт електроенергії з ЄС: дорого, обмежено, із втратами для держкомпаній
Пункт про збільшення імпорту електроенергії експерт називає економічно неоднозначним.
По-перше, держава не завжди прозоро пояснює фактичну ціну та фінансовий тягар (для бюджету і для держкомпаній).
“Нам поки що ніхто не відкриває, скільки ми платимо за це все. Мається на увазі не населення, а держава. Бо приватний бізнес небагато закуповує, насправді. Є потужність, яку ми можемо максимум імпортувати: 2,450 навіть більше, мегаватт, 2,450. Реально ми не можемо стільки вибирати”, – пояснює Юрій Корольчук.
По-друге, за його словами, імпорт має фізичну “стелю” за перетоками: нарощувати його безмежно неможливо.
По-третє, як зазначає експерт, денний імпорт часто дорожчий, а отже потребує рішення: кого змусити купувати дорожчу електроенергію.
Так, частину навантаження можуть “перекладати” на великих споживачів із держсектора (на кшталт “Укрзалізниці” чи “Нафтогазу”) для їхніх операційних потреб. Це не означає автоматичні величезні збитки, але й не створює прибутку: купівля дорожчого ресурсу для власного споживання погіршує фінансовий результат, а отже підвищує ризик потреби у бюджетній підтримці або перехресному субсидіюванні.
“Не думаю, що прям там такі величезні збитки будуть, так. Але, так, вони (держкомпанії — ред.) не зароблять на цьому точно, бо закупають для своїх потреб, не на перепродаж”, — акцентує Корольчук.
Комендантська година і “нічні маршрути” до пунктів незламності: чому може виникнути ефект краплі у морі
Дозвіл на пересування під час комендантської години до пунктів незламності експерт у галузі енергетики оцінив як рішення із мінімальним практичним ефектом: висловив припущення, що користуватимуться одиниці.
З безпекового погляду логіка зрозуміла (менше конфліктів із патрулями), але як інструмент енергетичної політики це скоріше символічний крок, який не змінює баланс генерації та мережевих обмежень.
Корінь кризи в енергетиці, з якою останніми тижнями зіткнулися мільйони українців, Корольчук бачить у “недоремонтованості системи” та посилених ракетно-дронових ударах противника по енергосистемі країни.
Ключовий висновок експерта звучить так: проблема не з’явилася зненацька. Морози та атаки лише “підсвітили” те, що й так було слабким місцем. Навіть без екстремальних погодних умов і без нових обстрілів обмеження у споживанні світла, за його оцінкою, все одно були б, бо інфраструктура входила в сезон недопідготовленою: підстанції ремонтувалися в оперативному режимі замість повноцінної заміни обладнання. А успіх проходження минулої зими частково пояснювався м’якшими погодними умовами, а зовсім не завершеним відновленням енергосистеми.
Аварійні відключення, проблеми з теплом і харчами: як живе Україна зараз
Станом на 16 січня 2026 року енергосистема України залишається пошкодженою через масові ракетні та дронові атаки зс рф, що відбулися останніми днями.
Лише протягом минулої доби російські військові атакували енергетичну інфраструктуру у кількох областях. Як наслідок, без світла залишилися тисячі мешканців Харківщини та Запорізької області.
Споживання електроенергії залишається високим. Тому діють графіки погодинних відключень для всіх категорій споживачів, а також графіки обмеження потужності для промисловості. У декількох областях застосовують аварійні відключення через перевантаження обладнання.
Напруженою залишається ситуація в Києві та Київській області, де без електроенергії залишилися звичайні містяни, бізнес, установи, освітні заклади. Подекуди через проблеми зі світлом і теплом люди відчули дефіцит харчів.
Через сукупність факторів Президент України Володимир Зеленський запровадив надзвичайний стан в енергетиці.