Представлено добірку з п’яти культових фільмів жахів, що стали визнаною класикою жанру. У перелік увійшли “Хелловін”, “Кошмар на вулиці В’язів”, “Пила”, “Психо” та “Крик”.
У нинішньому 21 столітті перегляд кінофільмів залишається одним з найулюбленіших способів дозвілля. Кожен вибирає жанр, який йому до вподоби, однак фільми жахів, судячи з їхньої невмирущої популярності, користуються особливим інтересом. Віддані шанувальники даного жанру готові роками чекати на вихід нової частини улюбленого “страшилки”. УНН пропонує перелік найкращих фільмів жахів, чиї перші частини побачили світ багато років тому.
“Хелловін” (1978)
Режисер: Джон Карпентер
Завдяки цьому знаковому фільму в світі західних жахів з’явився такий жахливий персонаж, як Майкл Маєрс, котрий став символом слешерів. Карпентеру вдалося створити надзвичайно лякаючу атмосферу. Значну роль у даній кінострічці відіграли нічні зйомки та загальний вигляд вбивці. Знаменита маска Майкла досі вселяє страх не тільки на шанувальників цього фільму, а й на нових глядачів.
“Жахи на вулиці В’язів” (1984)
Режисер: Вес Крейвен
Фредді Крюгер – один з найбільш жахливих, якщо не найжахливіший персонаж в історії фільмів жахів минулого та й не тільки минулого століття. Поєднання кошмарів і реального світу створило новий підхід до даного слешеру. Слід зазначити, що сценарій бездоганно поєднав фантастику та психологічний жах, а цифровізація та спецефекти в нових частинах кінофільму зробили його ще більш захоплюючим.
“Пила” (2004)
Режисер: Джеймс Ван
“Жити чи померти? Вирішувати вам” – ці знамениті слова вселяли жах на початку нульових у всіх справжніх поціновувачів даної стрічки. Додамо, що хоча “Пила” є одним з найновіших фільмів у нашому рейтингу, проте рівень слави фільму досяг піку через два десятиліття після прем’єрного показу. Перша частина започаткувала франшизу з елементами психологічного і “травмуючого” фільму жахів. Ідея того, що жертва заздалегідь в чомусь винна, зароджує в душі глядача думку, що вбивця, можливо, в деяких моментах навіть правий, хоча і вкрай жорстокий. Особливо у стрічці вражає підхід сценариста до сцен з убивствами. Вони вирізняються максимальною оригінальністю та надзвичайною жорстокістю, констатуючи, що маніяк не просто вбиває свою жертву, а прагне грати нею, отримуючи насолоду від тотального контролю над людиною.
“Психо” (1960)
Режисер: Альфред Гічкок
“Психо” — це невмируща класика психологічного трилера. Дана кінострічка, без сумніву, перевернула уявлення про фільми жахів. Перше, що спадає на думку, коли глядач чує назву цього фільму – легендарна сцена у ванній кімнаті. Вона досі вважається однією з найбільш жахливих в історії кінематографу. Гічкок вмів нагнітати напругу без зайвої брутальності. Режисеру вдавалося проникнути крізь нейронні зв’язки пересічного шанувальника жахів і вийшло втілити таку модель взаємодії з аудиторією, коли в кадрі не потрібно було бачити літри крові та понівечені тіла. До речі, цей фільм також започаткував ідею несподіваної смерті головного персонажа, що стало характерною рисою багатьох майбутніх горорів.
“Крик” (1996)
Режисер: Вес Крейвен
Цю стрічку сміливо можна назвати інструкцією про те, як людині уникнути смерті у фільмі жахів. Концепція того, що герої кінофільму в рамках сюжету обговорюють фільми жахів і зокрема те, як у них вижити, дає “Крику” поштовх до того, яку ідею донести своєму глядачеві. Сценарист грає з аудиторією, натякаючи глядачеві, хто може бути вбивцею. Зрештою, в кожній з частин до останнього не зрозуміло, хто ж виявиться вбивцею, що ховається під маскою примарного обличчя. Особливого жаху в цих фільмах додає ритуал, коли кілер телефонує до своєї жертви перед тим, як її вбити.