В Україні офіційно розпочав роботу Defence City, який забезпечує фіскальні переваги та полегшені порядки для оборонних фірм. Першим учасником став виробник дронів, однак фахівці акцентують на небезпеках та потребі в удосконаленні механізму.
В Україні офіційно функціонує особливий правовий режим Defence City, створений задля розширення оборонного виготовлення, залучення інвестиційних коштів та розвитку українського оборонно-промислового сектору. Статус учасника вже отримала перша фірма. УНН досліджував, які переваги надає статус учасника Defence City та які існують приховані складнощі.
Що таке Defence City та хто став резидентом
Згідно з відомостями Міністерства оборони України на початку січня, статус учасника Defence City одержала перша фірма – виробник безпілотних апаратів, зокрема дронів “Vampire”, “Shrike” та перехоплювачів “шахедів”, котрі росія використовує для масових атак по території України.
Defence City є складовою системної державної політики в галузі безпеки та оборони. Даний правовий режим повинен сформувати сприятливі умови для розширення оборонного виготовлення, залучення інвестицій і прогресу українського ОПК.
Уряд працював над впровадженням Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада прийняла у другому читанні та загалом два основні законопроєкти, що формують правову основу для початку Defence City – особливого режиму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, постановою №1745, затвердив всі головні підзаконні акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду заяви про надання статусу учасника Дефенс Сіті; Порядок здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку учасника Дефенс Сіті на розвиток його діяльності; Методику розрахунку кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів у частині відомостей про учасників Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність учасника Дефенс Сіті.
Які пільги отримують резиденти Defence City
Учасники Defence City отримують комплекс економічних і операційних стимулів, які повинні зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва.
Серед фіскальних стимулів звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування компаніями ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного зборів.
Крім того, для учасників Defence City будуть діяти спрощені митні формальності; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних фірми під час дії режиму; державна підтримка переміщення та посилення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Для середньої оборонної фірми з обігом €5-10 млн сумарна економія може досягати €500K-1 млн щорічно. Ключова умова – реінвестування вивільнених коштів у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, котра повідомляє Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто з високою вірогідністю 3-7 років, не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб отримати статус учасника, фірма ОПК має подати до Міністерства оборони відповідну заяву та пакет документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також відомості про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
За результатами розгляду приймається рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У випадку позитивного рішення компанія вноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що попри очевидні переваги режиму, Defence City має ряд ризиків, які бізнесу слід брати до уваги вже на старті.
Податкова перевірятиме цільове використання вивільнених коштів. Формально гроші мають йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– застерігає Михайленко.
Окрім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичного випробування.
Перші учасники фактично стануть тестувальниками системи. Ризик – непередбачувані інтерпретації податкової
– додав Михайленко.
За словами фахівця, також необхідно враховувати, що після вступу України в ЄС режим Defence City доведеться адаптувати під правила держдопомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються розмитими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з обігом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних топгравців галузі – покажуть наступні місяці
– наголосив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на участь у Defence City – авіабудівні фірми. Часто окрім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа учасників суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці фірми, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих фірм не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою міною” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу учасника Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку фірми з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення фірм до Переліку учасників – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Запуск Defence City безперечно став важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес набуття резидентства рухається значно повільніше, ніж очікував ринок. Попри наявність усіх підзаконних актів і задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус учасника отримало лише одне підприємство.
Вочевидь йдеться не про відсутність інтересу з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та наджорсткі критерії відбору. До прикладу, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу учасника Defence City необхідно подати звіт про відповідність учасника Defence City, а не кандидата на надання статусу учасника Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар’єри залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужуватиколо потенційних учасників. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових учасників і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.