Всі суперечки навколо «Одісеї» Нолана: від чорношкірої Єлени до скандинавських драккарів
Фото: Кадр з фільму Підпишіться на нас в Google додати зараз
Вже цього тижня, 16 липня, очікується найгучніша прем’єра літа: масштабний історично-міфологічний екшн від режисера Крістофера Нолана – «Одіссея» (The Odyssey) за поемою Гомера. Більшість кінострічок сера Крістофера завжди довгоочікувані та довго обговорювані події, а потім ще чимало часу обговорюють сам фільм. Але, певно, ще ніколи його робота не викликала стільки передчасних політичних та культурних зауважень.
Жарт минулих років «скільки годин на день ти думаєш про Римську імперію?» застарів. Тепер у тренді – «скільки годин на день ти говориш про Давню Грецію?». І неважливо, що поема Гомера «Одісея» – це суто художній твір, який, в основному, базується на міфах, а історичних фактів там взагалі немає, та й невідомо, чи існував взагалі той Гомер, чи за нього писала група авторів під спільним псевдонімом. Це не зупиняє критиків, які переконані у своїй правоті.
Вже з перших постерів та кадрів творцеві закинули, що шрифт на постерах не відповідає грецькому алфавіту, і підбір акторів не той, і взагалі давні греки воювали не так, як показано на кадрах та у трейлерах. Втім, сер Крістофер Нолан, амбітний, як той олімпійський бог, з олімпійською ж байдужістю спостерігає за спробами смертних щось йому довести.
А може, й зовсім не спостерігає. Бо масштаб картини такий, хоч би за ним вгледіти. Бюджет у 250 млн доларів – найдорожчий у кар’єрі Нолана, для роботи використовувались найновіші камери IMAX (це взагалі перший в історії художній фільм, повністю знятий на широкоформатну IMAX-плівку). А потім ще якось втиснути всі ці зйомки у 2 години 52 хвилини.
Щодо чого ж ламають списи кінокритики та просто глядачі? Якщо коротко – Нолан не підняв глядача до рівня Давньої Греції, а навпаки, зменшив Давню Грецію до рівня сучасного блокбастера.
1. Невдалий підбір акторів
У головних ролях Метт Деймон (Одіссей), Том Голланд (син Одіссея, Телемах), Енн Гетевей (дружина Одіссея – Пенелопа). Також у фільмі зіграли Роберт Паттінсон, Зендея, Лупіта Ніонго, Шарліз Терон, Елліот Пейдж, Міа Гот, Бенні Сафді, Хімеш Патель, Космо Джарвіс, Джон Легуізамо.
Сліпучий зоряний склад не вразив критиків, які знайшли і тут причину для невдоволення.
Один із головних закидів – жодну з ключових ролей не грають актори грецького походження. І взагалі: Метт Деймон не схожий на давнього грека, більше того, на царя Ітаки він теж не схожий. Яблучко від яблуні теж недалеко впало – Тома Голланда вважають занадто миловидним для ролі Телемаха, сина Одіссея.
А скільки негативу вилилось на трансгендерного актора Елліота Пейджа (при народженні Еллен Пейдж)! Спочатку критикували кастинг-директора за те, що нібито Пейдж – зростом 155 см і вагою менше 50 кг – гратиме богатиря Ахілла. Потім стало відомо, що в нього нібито інша роль: грецького шпигуна і кузена Одіссея, Сінона. За легендою, саме він переконав троянців завезти у місто того самого дерев’яного коня, в якому ховалося грецьке військо. А фільм, нагадаємо, не про це, і в оригінальній «Одіссеї» Гомер про нього взагалі не згадував. Тож і роль Елліота Пейджа буде хоч і важливою, але геть крихітною.
Ну хоч Циклопа не критикують. Не чути особливих закидів і на адресу Шарліз Терон, яка зіграла німфу Каліпсо, її, навпаки, розхвалюють за те, що вона привнесла пропрацьовану драматичну лінію про проблеми втрати пам’яті та самотності. Втім, хтось взагалі колись чув розгромні рецензії на роботу Шарліз Терон? Здається, такого ніколи не було.
Зазвичай у Крістофера Нолана жіночі ролі більш декоративні. Але Пенелопа (Енн Геттвей) у фільмі не просто очікує 20 років на повернення чоловіка, а сама керує Ітакою і визначає його долю. Кадр з фільму
2. Цариця не справжня!
Найбільше невдоволення викликала новина про те, що Єлену Троянську, вона ж Єлена Прекрасна (а також її сестру-близнючку Клітемнестру), гратиме темношкіра акторка Лупіта Ніонго. Як кажуть міфи, Єлені – доньці верховного бога Олімпу Зевса та цариці Леді – не було рівних серед жінок, а її врода була настільки неймовірною, що навіть призвела до Троянської війни. І саме це обурило критиків. Хтось обурюється тим, що темношкірих акторів втягують у картину про «білих» греків. Хтось стверджує, що Лупіта Ніонго просто негарна і на царицю не схожа (як відомо, на колір і смак товариш не всяк). Хтось рве сорочку на грудях, доводячи, що Єлена має бути взагалі білявкою. Власне, ці останні всіх би давньогрецьких богів зобразили, як якихось скандинавських: золотоволосими, високими, стрункими й мускулистими. В «Одіссеї» Гомер дійсно називає її словом, яке перекладається як «золотоволоса» чи «світлошкіра», багато хто вважає, що таким чином Гомер просто намагався підкреслити її статусність, а якою вона була насправді (і чи була) – невідомо.
А Ілон Маск у своєму Х більше тижня скаржився на кастинг щодо ролі Єлени, звинувачував Нолана у паплюженні гомерівської поеми та в тому, що роль дісталась темношкірій актрисі лише для того, щоб відповідати правилам «Оскара» на різноманіття. Заодно Маск посварився ще й із Томом Голландом, бо той похвалив історичну достовірність підходу до кастингу.
Ні те, що Єлена – вигаданий персонаж, ні те, що греки жили десь посередині між тим, що ми звикли називати Європою, і всього лиш через море від Трої була Ефіопія, а згідно з «Іліадою» того ж таки Гомера, ефіопи були союзниками троянців, ні навіть те, що за легендою Єлена взагалі вилупилась з яйця – ніщо не заважає людям битися в соцмережах за свій ідеал краси: білошкірої та золотоволосої Єлени.
Що ж, можна сказати, що Лупіта Ніонго, як і Єлена Прекрасна, теж спричинила війну. Соцмережеву, а отже, зі своєю роллю впоралася ідеально.
До речі, роль у неї не те що не головна, а просто епізодична.
Лупіта Ніонго в ролі Єлени Троянської спричинила нову війну — у соцмережах. Кадр з фільму
3. А де історична достовірність?
У бій у соцмережах вступили також історики. Дуже сильно дісталося художникам за костюми, які вдягли давньогрецьких воїнів у… штани. В штани! Як якихось північних варварів. На фоні цього заяви про те, що щити не того розміру і мечі не короткі, виглядають навіть блякло.
Одну з найтрагічніших сцен картини, коли воїни ховають загиблих побратимів, залишаючи їм – як пам’ятники – їхні щити, історики коментують так: бронзові щити коштували великих грошей, і ніхто б не покинув таку цінність напризволяще, бо могили б точно були пограбовані і сплюндровані.
Обладунки теж відрізняються від тих, які носили давні греки: в реальності ті віддавали перевагу яскравим кольорам, а в картині і одяг, і обладунки виглядають похмуро, ніби в якомусь середньовічному фентезі. Так, темний обладунок Агамемнона (якого грає Бенні Сафді) обізвали костюмом Бетмена. А ще там є лицарі у середньовічних латах.
Та й взагалі – події ж відбуваються у самому серці Греції, в Мікенах, а цей регіон викликає асоціації зі сліпучим сонцем, яскраво-синім морем, насиченими яскравими барвами. У фільмі ж переважають сіро-коричневі, похмурі тони.
Дісталось і кораблю, на якому пливло військо Одіссея. Для картини було збудовано макет судна в натуральну величину, при цьому воно не нагадувало грецьку галеру, а виглядало скоріше як скандинавські довгі човни, драккари.
Як вам лицарі проти давніх греків? Кадр з трейлеру
4. Американська англійська
Від Крістофера Нолана, звісно, можна було б очікувати, що він змусить акторів вивчити давньогрецьку і розмовляти нею. Але цього не трапилось. Натомість актори розмовляють рідною англійською. Одна біда: сучасною англійською, чи навіть з американським акцентом. Тобто навіть не стилізованою під архаїчну мову. Ба, навіть не шекспірівською!
Чого вартий лише Роберт Паттінсон (його персонаж, Антіной, головний антагоніст фільму), який у розмові з Телемахом називає Одіссея «таточком» (ще точніше було б перекласти, як «папік»).
Глядачі (глядачі трейлерів) скаржаться, що розмовна англійська мова не дає їм відчуття епічності й не передає духу (!) Давньої Греції. І ні, навряд чи глядачі хотіли б почути діалоги давньогрецькою. Але оскільки в Голлівуді є така негласна традиція, що давні греки, римляни, боги і т.п. мають розмовляти величною британською англійською, очікували такого і від ноланівських персонажів.
Тома Голланда і Роберта Паттінсона також критикують – за сучасну розмовну англійську. Колаж/кадри з фільму
5. Політичний порядок денний
Дісталося і знімальній групі картини, яка проводила зйомки у місті Дахла – частині регіону Західна Сахара.
Це місто знаходиться під окупацією Марокко вже пів століття, а сама територія визнана ООН як «без самоврядування». До того ж ООН постійно отримує «заяви про порушення прав людей, включаючи залякування, стеження й дискримінацію стосовно сахравійських громадян, особливо, коли вони виступають за самовизначення».
Тож організатори Міжнародного кінофестивалю Західної Сахари (FiSahara), сахравійські активісти й ті, хто змушений був жити під окупацією після анексії міста країною Марокко, розкритикували Нолана та його команду за те, що зйомки в такому місці можуть сприяти нормалізації десятиріч репресій, – писало видання The Guardian. Це як уявити, як кінематографісти проводили зйомки у тимчасово окупованому Криму.
Хоча, можливо, завдяки цьому скандалу ще десь у світі дізнаються про становище окупованої Дахли та про терор, якого зазнають місцеві з боку Марокко.
До троянського коня поки що претензій не було. Як і до Циклопа. Кадр з фільму
Замість висновку
Не має значення – критикують цей фільм чи хвалять (після закритих допрем’єрних показів – одні захоплені відгуки і щодо гри акторів, і щодо епічного розмаху), «Одіссея» є неабиякою кінематографічною подією. Крістофер Нолан не йде протореним і безпечним шляхом сиквелів, франшиз і ремейків. Він створює власні історії, які супергеройським фільмам навіть і не сняться, тож кожна його робота – подія в кінематографі, яку точно будуть дивитися й обговорювати.
А для нас цей фільм важливий ще й тим, що передає відчуття воїна, який після перемоги намагається повернутись додому, але важкий тягар втрат побратимів та кривавих битв випалює йому душу. І постає питання: чи зможе він повернутись додому, тобто до себе, колишнього?
Та Одіссей твердо переконаний: «Ніхто не стане між мною та домом».
До речі
Ви ще можете встигнути до перегляду ознайомитись із текстом «Одіссеї» Гомера. Український переклад зроблений українським поетом та перекладачем Борисом Теном у 1963 році. Цей переклад вважається еталонним і таким, що зберіг велич античного гекзаметра та його мелодійність. В українських книгарнях від 325 грн.