«Кутюр»: Анджеліна Джолі та українська модель за кулісами паризького Тижня моди
Фото: Кадр з фільму
Поєднання «Кутюр», «Анджеліна Джолі» та «паризький Тиждень моди» в одному кінофільмі привернуло на попередній показ французької драми в кінотеатрі «Оскар», що у столичному ТРЦ «Гулівер», чималу кількість елегантно та з витонченою стриманістю одягнених жінок. Адже кому б не було цікаво подивитися на подію, яка розкриває секрети світу моди? Особливо враховуючи, що в ньому також знялася українська манекенниця Юлія Ратнер.
Щоправда, виявилося, що кінофільм не стільки про моду, одяг і одну з найважливіших світових модних подій, скільки про бекстейдж та тих, хто влаштовує це дійство. Більш того, задум режисерки й сценаристки Аліс Винокур полягав у тому, щоб показати труднощі, з якими стикаються персонажі фільму за лаштунками розкоші. Тому візуально кіно вийшло навіть більш документальним, ніж ігровим.
За планом режисерки, у фільмі переплітаються життєві шляхи трьох жінок. Максін, відома голлівудська режисерка фільмів жахів (Анджеліна Джолі), отримує пропозицію зняти короткометражну стрічку про вампірів, яка відкриватиме тиждень моди в Парижі. Але саме в цьому модному та розкішному світі вона дізнається про жахливий діагноз – рак молочної залози – і намагається змиритися з тим, що її життя вже ніколи не буде колишнім. Абсолютно юна та зовсім без досвіду модель з Кенії (куди її сім’я втекла, рятуючись від війни в Південному Судані), Ада (Аньєр Аней), вирушає підкорювати подіум, адже її родині потрібні кошти. Візажистка Анжель (Елла Рампф), на яку зазвичай ніхто не звертає уваги – адже це її робота, – мріє про більше, ніж просто наносити макіяж на красиві ніжки для об’єктива камери, і тому починає писати роман про долі жінок, з якими її зводить модна індустрія.
Анджеліна Джолі зіграла режисерку фільму жахів, а Луї Гаррель – її оператора. Кадр з фільму
З цікавого для глядача тут в основному те, що події відбуваються під час справжнього тижня моди в Парижі (у 2025 році), в реальних місцях. Наприклад, дія відбувається в ательє Chanel, у салонах haute couture та на легендарних дзеркальних сходах Rue Cambon в стилі ар-деко, які ведуть до апартаментів Коко Шанель, що знаходяться над ательє та бутиком. Це культове місце у світі моди, і «Кутюр» став першим художнім фільмом, якому надали можливість проводити тут зйомки.
Але незважаючи на зйомки в «святій святих» моди, мало що у фільмі захопить глядача. Скоріше, якесь ледь відчутне роздратування (можливо, це через життя в Україні). Героїня Анджеліни Джолі переживає шок від діагнозу, і це перегукується з тим, що пережила в реальному житті й сама актриса. І така жахлива новина не може не викликати співчуття у глядача, але гра Анджеліни Джолі настільки непереконлива, що хочеться крикнути «не вірю!». Та й ситуація сама по собі виглядає дивно. Її американський лікар чомусь не хоче по телефону говорити про результати аналізів, а вимагає, щоб вона повернулася якомога швидше, і тоді він повідомить. А оскільки Максін не може, то направляє її до свого колеги – паризького фахівця, який і приголомшує непідготовлену жінку діагнозом і необхідністю термінової операції (залишимо поза увагою несподівану оперативність європейської медицини та взагалі не обговорені суми діагностики та лікування, які доводиться пройти, м’яко кажучи, не дуже заможній героїні. І навряд чи страховка все це покриє. Втім, про це теж ні слова. Не кажучи вже про необхідність самостійно проживати в недешевому Парижі).
Фільм, безсумнівно, вище матеріального. Але в грі Анджеліни Джолі ми не бачимо особи, якій хочеться співпереживати. Вона гарно виглядає, гарно стоїть, так само гарно ходить, красиво пускає сльозу на камеру – і в цьому всьому не більше життя та енергії, як якщо б просто по майданчику носили фото Джолі в повний зріст. Навіть намагання відчути життя на повну та завести роман з оператором (Луї Гаррель) здається якимось плоским, сухим і безрадісним.
Привабливості Анджеліни Джолі цілком достатньо, щоб просто було приємно на неї дивитися, але як акторці їй явно немає що висловити в цій ролі.
Друга історія про 18-річну модель більше схожа на дівочу мрію, ніж на реальність. Дівчина хоче бути фармацевтом, тому кар’єра моделі її не надто хвилює. Вона навіть не вміє ходити на підборах і взагалі нічого не знає про модельний бізнес. А ще їй надзвичайно щастить у житті. Відкривати (!) тиждень моди беруть саме її, модельне агентство робить ставку саме на неї – нове обличчя. Ну і моделі – інші юні, але вже професійно досвідчені, з якими вона житиме в одній квартирі, – сама доброта, підтримка і турбота. Конфлікти між моделями та конкуренція? Ні, не чули. І єдина єхидна, яка неприязно реагує на Аду, – українська модель (Юлія Ратнер). Та й та не тому зла, що зла по життю, а просто переживає за рідне Запоріжжя під обстрілами та за хлопця в Києві, який навіть між двома стінами не може сховатися. І потім теж починає вболівати за Аду.
Візажистка Анжель усіляко підтримує Аду, неофітку у світі моди. Кадр з фільму
Легкість, з якою Аді все вдається, неймовірна підтримка інших дівчат – нехай не дратує, але виглядає дещо натягнуто і більше схоже на уникнення проблем. Безжальна індустрія моди? Ні, що ви, тільки не в цьому фільмі.
Мабуть, найреалістичніше зображено візажистку Анжель: то її обманюють з оплатою роботодавці, то в метушні на неї кричать під час показу, щоб працювала швидше, то їй доводиться відійти від роботи, щоб отримати поради від відомого письменника (не за безкоштовно, звичайно). А ще виступати в ролі турботливої матері й для юної Ади, й для Максін, якій важко самостійно усвідомити трагедію, що з нею трапилася. З іншого боку – треба ж Анжель якось збирати матеріал для майбутньої книги.
Четверта героїня – про яку навіть не дуже згадують в анонсах – дизайнер Крістіна, яка шиє для показу мало того, що свою першу сукню, та ще й сукню, в якій Ада відкриватиме показ, – а це великий виклик та довіра. І тут починаєш більше вірити у фільм, адже Крістіна і засинає над роботою, і перешиває сукню, тому що хтось неправильно подав мірки, і вручну пришиває кожну блискітку, коле пальці до крові… Ось тут режисерка змусила глядача по-справжньому переживати: а раптом ця кров потрапить на білосніжну тканину? А що, якщо Ада, яка спотикається на підборах, порве поділ сукні? А якщо раптом заздрісні колеги візьмуть і поріжуть її нишком? Чесно кажучи, за цю сукню переживаєш більше, ніж за Максін з її хворобою.
Та сама сукня, яка повинна відкривати паризький Тиждень мди. Кадр з фільму
Що ми маємо в результаті. Це дуже красиво і стильно знятий фільм. Привабливі моделі, вишукані сукні й інтер’єри, подіум на природі (дорого-багато!) – але все це лише гарна обгортка для порожньої та неглибокої драми. Світ моди, який завжди здавався нам променем світла в темному царстві, показано тут вкрай нудно. Можливо, проблема ще й у перекладі назви: «Кутюр» з французької – «Шви». І така назва більше відповідала б суті фільму, коли кожна з героїнь намагається зшити своє життя з різних шматків, поєднуючи його з долями інших людей. Але чесно, хто б пішов на фільм з назвою «Шви»?
P.S. Але все одно сходіть, подивіться – дуже зігріває душу гра української моделі та досить розгорнута згадка про війну в Україні. За це режисерці велика подяка й шана.
