«Супердівчина»: Прагнеш врятувати світ? Почни із себе
Фото: Кадр із стрічки «Супергьорл»
У кінотеатрах стартував другий фільм із Всесвіту DC — «Супердівчина» (Supergirl). Головну роль у ньому виконує знайома шанувальникам «Дому драконів» Міллі Алкок. Також ми побачимо розмальованого Джейсона Момоа на пекельному мотоциклі. І ні, це не Аквамен.
У 2025 році, коли ще не було зрозуміло, яким буде новий «Супермен» та як його сприймуть глядачі й критики (а згідно з анонсами, оновлений супергерой значно відрізнявся б від попередніх), його творець і голова DC Studios Джеймс Ґанн одразу ж запустив у роботу і «Супердівчину», аби не втратити той імпульс, який було вкладено в історію Людини зі сталі. І саме з цією Супердівчиною нас ознайомили у «Супермені» — наприкінці стрічки, щоб одразу було зрозуміло, куди рухатиметься новий проєкт.
На відміну від оновленого «Супермена», де Кларк Кент рятував світ і намагався зробити його кращим та добрішим, «Супердівчина» не переймається проблемами такого масштабу. Двоюрідна сестра Супермена, Кара, боротиметься за порятунок найближчої їй істоти та шукатиме світло всередині себе. Хоча, звісно, не без того, щоб захищати нужденних і карати злочинців — але в цьому випадку це радше побічний ефект.
Егоїстичний дар добра
Схоже, що творці «Всесвіту DC» Джеймс Ґанн та Пітер Сафран вирішили трохи притримати головну ідею супергеройських фільмів — прийде Супергерой і всіх врятує. Адже «Супердівчина», де Сафран і Ґанн виступили як продюсери, більше про егоїстичний пошук самої себе та свого місця у цьому світі. Ми знайомимося з Карою (увага — спойлер до стрічки «Супермен»!) — вона постає перед нами підлітком з явно проблемною поведінкою.
І за роки вона анітрохи не змінилась. Нам показують Кару під час святкування її 23-го дня народження — на якійсь невідомій планеті, у якомусь дешевому барі, де збираються одні маргінали, але для неї головне, що на цій планеті під Червоним сонцем вимикаються її суперздібності — тож вона може відчувати дію алкоголю, а також біль. А от на Землі та інших планетах, де сонце Жовте, суперсили не дозволяють отримати ані похмілля, ані синців чи переломів після бійки. Кара почувається вкрай самотньою: її планета знищена, дому немає, друзів немає, зі зведеним братом із Землі стосунки натягнуті. Єдина близька душа — неслухняний песик Крипто. І все, чого дівчина прагне — забутися. Ось і носиться від однієї планети під Червоним сонцем до іншої, шукаючи пригод на свою голову.
Песик Крипто — найближча і найдорожча істота для Кари. У цілому Всесвіті. Кадр із стрічки.
Втім, це не було б супергероїчне кіно, якби не «діва в біді». На порозі бару з’являється якась дівчинка і голосно заявляє п’яним головорізам, що віддасть цінний меч свого батька тому, хто допоможе їй знайти бандитів, які вбили її родину. А точніше, їхнього ватажка — жорстокого Крема з Жовтих пагорбів. П’яна Кара не збирається втручатися в цю справу, але коли головорізи одразу ж відбирають у слабкої дівчинки меч, стає на її захист.
Замість простої вдячності дівчинка Рут (Ів Рідлі) наполягає, щоб Кара допомогла їй знайти вбивцю. Головна причина відмови Супердівчини: це щоб Рут забула про помсту, бо це спалить її душу і до кінця життя висітиме тягарем (без пафосу у стрічці не обійдеться). Вони сперечаються доти, доки Крем з Жовтих пагорбів не з’являється сам і не ранить Крипто отруєною кулею.
У песика є всього три дні, поки отрута не забере його життя, тож хочеш не хочеш — Кара вирушає на пошуки антидоту, який є лише у Крема. Ну а поки Супердівчина шукатиме суперзлочинця, паралельно вона рятуватиме інших людей, встрягатиме у смішні й небезпечні пригоди, а також почне розуміти, хто вона така і де її місце у цьому Всесвіті.
Хочеш не хочеш, а Супердівчина мусила допомагати Рут, яка втратила батьків, а тепер прагне помсти. Кадр із стрічки
Емоційна загубленість у космосі
«Супердівчина» вийшла набагато похмурішою за попереднього оптимістичного «Супермена», автори приділили багато уваги історії головної героїні — загибелі батьків та цілої планети, самотності та неприкаяності дівчини. На відміну від Кларка Кента, який потрапив на Землю немовлям і про загибель рідних та планети Криптон дізнався уже в більш-менш дорослому віці, Кара пережила ці трагедії на власному досвіді. Не дивно, що вона почувається геть самотньою. А оскільки Супердівчині якось не личить йти до психолога, то справляється вона з душевними стражданнями як уміє, ховаючи їх під шаром цинізму.
За сценарієм Ани Ногейри, яка адаптувала серію коміксів «Супердівчина: Жінка завтрашнього дня», цей фільм показує Кару, емоційно загублену в космосі. А Джеймс Ґанн заявляв, що планує досліджувати більш жорстку версію Супердівчини, ніж ту, яку раніше зображували на екрані.
І цей образ, на думку Ґанна, найкраще могла втілити саме Міллі Алкок. Він вперше побачив акторку в серіалі «Дім дракона» і вирішив, що вона ідеально підійде й на супергероїню, маючи «витонченість та грацію». І справді, Алкок вдало балансує між розхлябаною дівчиною та людиною з глибокими душевними стражданнями, одночасно намагається показати себе і сильною, і вразливою, відразливою (коли п’яна), і привабливою у своєму благородстві (воно проявиться не одразу, але проявиться).
Велика заслуга в цьому також і режисера Крейга Гіллеспі: він знається на тому, як героїня має пройти і внутрішню, і зовнішню трансформацію. Візьмімо його ж стрічки «Я, Тоня» чи «Круелла». От і перевдягання Кари із забльованої футболки та засмальцьованого плаща, які вона носить більшість часу, у супергеройський костюм дозволяє через зовнішню зміну досягти і внутрішніх.
Крем з Жовтих пагорбів (Матіас Шонартс) — злодій жорстокий і хитрий. Кадр із стрічки
Міжзоряні мандрівники
Через те, що і в пошуках розваг, і в пошуках справедливості Супердівчина постійно мандрує від планети до планети, художникам-постановникам довелося постаратись, щоб зобразити різноманітних іншопланетян. Дещо це нагадуватиме найперші «Зоряні війни», подекуди відчуватиметься вплив «Вартових Галактики».
Звісно, краще, щоб пес Крипто був не намальований на комп’ютері, а реальною твариною. Але, визнаємо, намальований гарно. До того ж тут нам покажуть щемливу історію знайомства малого песика і зовсім юної Кари.
Дуже вдалий, як на мою думку, вибір і антигероя. Маттіас Шонартс зобразив ватажка Крема чистої води психопатом — жорстоким, безжальним і до біса хитрим ворогом, який прораховує дії супротивника на кілька кроків. На його тлі навіть інші члени банди виглядають просто тупими, хоч і сильними головорізами. І такі лиходії нам потрібні — яка заслуга перемогти тупу колоду? А от серйозний противник — це серйозно.
Яскравим спалахом стає поява мисливця за головами Лобо: він тут відповідатиме за драйв, гумор і божевілля — все, як уміє Джейсон Момоа, який зіграв цього персонажа. Що може бути органічніше, ніж Момоа в образі хевіметаліста, який гасає на палаючому мотоциклі між планетами? Скажете, це персонаж зовсім іншого коміксу і в оригінальних історіях про Супердівчину його нема? Ну то й що? Це оновлений Всесвіт DC — тут усе інакше.
З недоліків можна відзначити те, що батальні сцени, зроблені переважно на комп’ютері, через поспіх та невдалий монтаж виглядають, як якась мішанина. Та й політ Супердівчини з витягнутою вперед рукою виглядає далеко не так героїчно, як це було б у 80-х роках.
А загалом фільм вийшов набагато атмосфернішим і цікавішим, ніж «Супермен», і приносить масу задоволення.
Харизму Джейсона Момоа не приховаєш ні під яким гримом. У ролі мисливця за головами Лобо. Кадр із стрічки