Засновник «Фоліо» Олександр Красовицький – про нову книгарню, кризу ринку та чому книжки дорожчатимуть

Фото: ФБ Олександр Красовицький

Усе змінюється, і ось одна з найстаріших книгарень Києва, «Наукова думка», розташована в самому серці міста, теж готується до трансформацій. Цього літа на її місці відчиниться нова книгарня «Грушевський». Точніше, співіснуватимуть дві книгині: «Наукова думка» та нова – «Грушевський», яку засновує видавництво «Фоліо».

Засновник видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький обіцяє, що тут можна буде знайти унікальні видання, недоступні в жодній іншій книгарні, а самі письменники продаватимуть свої твори за прилавком.

Також в інтерв’ю «Коротко про» видавець поділився роздумами щодо кризи, яка чекає на видавничий ринок, причин подорожчання книжок, взаємин видавничої галузі та Міністерства культури, а також інших важливих тем для видавців і читачів.

«Грушевський» стане місцем, де легко зустріти живого письменника

– Пане Олександре, як виникла ідея орендувати частину «Наукової думки»? Кияни звикли до цієї книгарні як до однієї з найстаріших, а тепер там з’явиться ще й «Фоліо»…

– По-перше, ця книгарня існувала тут протягом тривалого часу. Спочатку від її приміщення відрізали частину, яка стала «Санахантом» (магазин модного одягу.- Авт.). Згодом відрізали ще одну частину, яка перетворилася на невідомо що, бо там уже рік роботи не ведуться. І магазин залишився дуже маленьким. І ось я дізнався, що його просто зачиняють через значні борги. Тому ми запропонували сплатити борги Інституту історії, якому належить приміщення, аби зберегти невелику «Наукову думку» – вона залишиться. А на звільненій після цього невеликій площі відкрити свою книгарню. Площа орендована.

– Чи проводився конкурс на це приміщення? Коли можна очікувати на відкриття?

– Жодного конкурсу не було, оскільки існувала величезна сума боргу, яку ми погасили за них – не розкриватиму цифр. Крім того, потрібен був ремонт, складний ремонт – кожен крок вимагав узгодження з Академією наук. Усі внутрішні роботи потребують погодження з бюро президії Академії наук України. Усе відбувається дуже повільно, тому, гадаю, ми відкриємося в липні або серпні, але в будь-якому разі до Дня незалежності.

У приміщенні «Наукової думки» тепер буде ще й книгарня “Фоліо”. Фото: ФБ Олександр Красовицький

– Чому вирішили назвати на честь першого президента України?

– Книгарня матиме назву «Грушевський», продовжуючи таким чином лінійку книгарень «Довженко. Книги. Кава. Кіно», які ми мали раніше. Оскільки нова книгарня розташована на вулиці Грушевського, назва «Грушевський» є цілком логічною. До того ж, Грушевський був науковцем, істориком, філологом та письменником, що повністю відповідає концепції цієї книгарні.

Одним із організаторів мініклубу, коли в книгарні «Грушевський» можна буде зустрітися з письменниками, буде Андрій Курков. Фото: ФБ Олександр Красовицький

– Ви згадували про можливість придбати ексклюзивні видання. Чи будуть ще якісь особливості?

– Книгарня буде базуватися насамперед на продукції «Фоліо». Зокрема, ми маємо значну частку продукції, що видається малими або надмалими накладами – 100, 25 або навіть 10 примірників. Тому задум полягає в тому, щоб представити в Києві повний асортимент «Фоліо», включно з такими ексклюзивними книжками, які досі продавалися переважно з рук в руки.

Наприклад, нещодавно наше видавництво випустило дуже дороге видання – три томи, які сумарно важать одинадцять (!) кілограмів. Це «Церковне мистецтво України», видане тиражем 25 примірників. Воно в тканинній обкладинці, на крейдованому папері. І продаж подібних унікальних видань у «Грушевському» – це одна з фішок цієї книгарні.

Друга фішка походить з минулого і стосується письменників. Колись, 30 років тому, Андрій Курков започаткував у магазині «Наукова думка» акцію «Письменники за прилавком». Тоді письменники особисто стояли за прилавком, підписували свої книжки, часом пригощали вином. Серед них були Курков, Шкляр, Роздобудько, Забужко…

Ми ж хочемо відновити цю традицію: письменники продаватимуть свої книжки (від різних видавництв) за прилавком і, за бажанням, зможуть пригостити своїх читачів. Є ще один нюанс: ми не можемо продавати в цій книгарні каву чи смаколики, оскільки маємо ліцензію виключно на книги. Але якщо хтось із письменників захоче комусь щось налити, ніхто не заважатиме.

Отже, завдання – перетворити книгарню на своєрідний мініклуб письменників, щоб щовихідних – у четвер, п’ятницю, суботу – там бував хтось із авторів. Наша мета – прищепити читачам думку, що «Грушевський» – це місце, де можна легко зустріти живого письменника і поспілкуватися з ним. Ініціатором цієї акції знову буде Андрій Курков.

Подарункове видання «Церковне мистецтво України» можна було купити лише онлайн, а в новій книгарні можна його й роздивитись. Скрін «Фоліо»

На український ринок насувається величезна криза, коли попит не встигає за виробництвом

– Звучить чудово. А скажіть, скільки коштує той важкий тритомник «Церковне мистецтво України»?

– Приблизно 9000 гривень за том. Для «Фоліо» ці книги готував Інститут етнографії у Львові. Це, по суті, єдине подібне видання. Зазвичай ми продаємо такі книги онлайн, напряму з сайту, а тепер матимемо місце для продажу цих унікальних видань офлайн.

– Навіть просто прийти подивитися на це видання – це вже цікаво.

– Так. Зараз, наприклад, ми випускаємо накладом 100 примірників так звану портретну серію українських класиків. Вже вийшло перше сім томів. Це товсті томи вибраного – серед авторів, наприклад, Хвильовий, Кобилянська та Нечуй-Левицький. Книги виходять на білому папері з кольоровим зрізом, на якому зображено портрет письменника. Тобто незрозуміло, як читачеві ставити цей том на полиці вдома – корінцем чи зрізом, бо там дуже гарний портретний ряд. Цих видань у Києві в книгарнях досі немає – можливо, в майбутньому вони з’являться на вул. Лисенка в «Книгарні „Є“», на Readeat на Антоновича і тут, у «Грушевському» – лише в цих трьох місцях. Серія буде продовжена.

– Чому «Фоліо» взялося розвивати окрему лінійку малотиражної літератури? З чим це пов’язано?

– Ми, на жаль, через війну втратили свою друкарню, яка розташована на півночі Харківщини – не в Харкові, а в одному з районних міст. Там фактично проходить лінія фронту, тому друкарня більше не в робочому стані. Жоден механік не хоче їхати туди розбирати обладнання, тобто ми втратили фактично все, що там було. Тому торік ми розпочали, а цього року створили цифрову друкарню, яка спеціалізується на малих накладах. Там працює лише сім осіб. Але це економічно вигідно для створення високоякісних накладів до 100 примірників.

Ми фактично паралельно розвиваємо проєкт магазину, який продає «малотиражку», та друкарню, що її друкує. Поки що це не зовсім комерційний проєкт, але він має досягти комерційної прибутковості протягом першого року. Наразі ми привчаємо читача до існування такої продукції, а через деякий час це почне приносити кошти.

– Такі видання, думаю, розраховані на те, що їх купуватимуть у свої колекції заможні інститути чи бібліотеки. Це не окремі особи?

– Це якраз окремі особи, але це розраховано на те, що ми маємо поступово налаштувати під себе цю частину ринку, яка наразі майже не існує, але існувала для книг, що привозилися з Москви. Зараз вона відновиться на українському ринку завдяки нашій продукції.

– Ну, ви краще знаєте про купівельну спроможність українців.

– Знаємо, бо нам 36 років, і за цей час ми бачили різні кризи. І зараз я бачу, що на український ринок насувається величезна криза, коли попит не встигає за виробництвом, і кількість книгарень зараз перевищує потреби для продажу книг. А суцільна недовіра продавців і видавців призведе до неплатежів на ринку. Тому ми маємо створити певний простір, який гарантовано захистить нас від того, що може спіткати ринок.

Портретна серія українських класиків – з кольоровим зрізом, на якому портрет письменника. Фото: ФБ Олександр Красовицький

Книжки дорожчатимуть, очікуємо зростання цін на 25 відсотків

– Знову криза. А мені здавалося, що це єдина успішна галузь з усіх у сфері мистецтва.

– Вона такою була приблизно до травня минулого року. Потім почалося спочатку повільне падіння обсягів, далі через це падіння відбулося зростання цін, ну і з інших причин теж. А оскільки з листопада ціни суттєво зросли, і тут усі вектори збіглися, то з січня почалося суттєве падіння ринку, коли ці дорогі книжки дійшли до покупця. І зараз цей ринок просто летить донизу.

– І чим це закінчиться?

– Такі кризи закінчуються однаково: коли з ринку йде 30-40% учасників, тим, хто залишається, стає нормально, і криза завершується.

– А яка передумова такого тотального здорожчання книжок?

– Перша причина в тому, що ринок не зростав, а зростала кількість видавців і накладів. Тобто середній наклад, що продається, впав. Друга причина – через зростання конкуренції за права, особливо на бестселери, видавці платили за права на нову книжку спочатку 1000 євро, потім 2000, потім 5000. А зараз за права на бестселер хтось платить 12 тисяч, а то й 15 тисяч євро. А все це лягає на собівартість. Правда, «Фоліо» це не стосується, бо ми не в цьому сегменті ринку, де платять такі гроші, але загальна ціна через це дуже сильно підскочила.

Ну і третя причина в тому, що далі «прийшов» Трамп з іранською війною. Папір та поліграфічні матеріали – це дуже енергозатратні речі. Тому як тільки почалося зростання цін на нафту, одразу всі виробники паперу, картону, друкарських пластин, клеїв тощо – всі різко підняли ціни.

– І вони вже не повернуться назад, як у всьому іншому.

– На папір повернуться, але на паперовому ринку є така особливість – все зростає завжди швидко, а потім протягом чотирьох років йде тренд зниження. Тому ми зараз маємо набагато дорожчі книжки і матимемо їх ще суттєво дорожчими цього року. Якщо курс гривні не впаде, очікується зростання цін приблизно на 25%. Коли всі ці дії Трампа матимуть вплив, ми побачимо чергове падіння накладів. Бо люди підуть за піратською книжкою, в інтернет, як це буває під час певної кризи зростання цін.

– Я спостерігаю зараз таку тенденцію: люди купують дорогу новинку, читають, а потім виставляють на OLX, щоб хоч трохи відбити гроші. Ми так, приміром, купували нового Павлюка.

– Причина в зростанні цін. І далі буде – ви просто побачите, скільки видавництв закриється приблизно з жовтня цього року до квітня наступного.

– А видавництв нині багато?

– Багато нових відкрилося за цей рік. І це було б добре, якби ринок зростав або якби держава була якось присутня на ньому.

– Але тут є й протиріччя. Регулярно ми бачимо, навіть ось із недавньої «Книжкової країни», що пройшла наприкінці квітня, як українці з кожного книжкового фестивалю все ж таки повертаються з торбами книжок. І ціни їх, схоже, не лякають.

– Ну, по-перше, ці торби стали значно меншими, бо ринок розвинувся, і не обов’язково купувати на фестивалях, а краще купувати тоді, коли оператори ринку роблять величезні знижки. Тому, насправді, кількість проданого на фестивалях зменшилася.

А по-друге, коли ви говорите про торби книжок тут, в Україні, ви просто не бачите книжкових фестивалів та виставок за кордоном. У нас дуже скромні продажі порівняно з видавцями в Європі. Там і знижок немає, але люди дійсно тоннами виносять книжки з виставок. Це нормальна міжнародна практика, бо виставка – це місце, де можна побачити все, а в книгарні всього не побачиш, бо у нас вони маленькі, і виставити весь асортимент ринку там неможливо.

– Щодо фестивалів, то там – це нормальна ситуація, бо платоспроможність європейців набагато вища, ніж українців.

– Це теж дискусійне питання, бо і книжки там дорожче.

– До речі, а чому ви не друкуєте покетбуки? Це ж могло б зробити книжку набагато доступнішою.

– Наклад покетбуків має бути від 5000. На сьогоднішньому українському ринку майже немає книжок, які витримують такі наклади, тому покетбуки не розвинуться. А якщо наклад менший, то технологічно вони неефективні. У нас маленький ринок.

У новій книгарні буде представлений набагато ширший асортимент видавництва. Фото ФБ Олександр Красовицький

Дві болючі теми: відсутність підтримки держави і піратство

– Ви у своїх дописах у фейсбуці іноді дорікаєте державі, що вона абсолютно не підтримує книжковий ринок. А книги можуть бути інструментом пропаганди. Чому цього не розуміє держава?

– Для цього має бути міністр культури, який розуміється на культурі. На жаль, мені здається, що бути доброю людиною і гарним чиновником, не маючи багаторічного бекграунду в культурі, – це неправильний вибір для тих, хто призначає. І це не закид нинішній людині на цій посаді, це закид до тих, хто її призначив. Ну, давайте ви подумайте: які цілі? Якщо цілі лише в розподіленні «Тисячівесни» (державна ініціатива фінансування створення українського культурного продукту. – Авт.), то це одна історія, а якщо підтримка всієї галузі, то це інша історія.

– А якби міністерка культури Тетяна Бережна завтра зібрала топменеджерів українського видавничого бізнесу, то які пункти потрібно було б обговорити перш за все? Як ви вважаєте?

– Перше – визнати реальну статистику в бібліотеках. Скільки там книжок радянського часу і чому вони досі там? Скільки там книжок російською мовою вже пострадянського часу, які були завезені з Росії та Білорусі в страхітливій кількості. Далі: які є міжнародні бібліотечні нормативи і чи виконує їх Україна? Давайте розберемося і визнаємо це. Ми ж колись зустрічалися з міністром культури і порушували ці питання, і нам обіцяли визнати це. Але зворотного зв’язку немає. А якщо ти не визнаєш проблему, ти не починаєш її вирішувати. Це дуже зручно.

Друге питання – це піратство. Хто має з ним боротися – держава чи видавці? Давайте оцінимо обсяги піратства, визначимо, хто є операторами цього піратства: паперового, електронного, піратства окремо українських та російських книжок. Ну а далі почнемо вже якийсь рух. А рух не починається.

Вже під час війни ухвалювався закон про компенсацію книгарням оренди. І оренда – це справді проблема. Але ось закон ухвалений, підписаний президентом, і його дія не скасована, але чомусь півтора року тому його призупинив підзаконним актом Кабмін. А як це? Тобто у нас Кабмін зупиняє реалізацію законів. У законі ж не сказано, що це після війни. Але він не працює.

– Тобто вони кажуть, що війна і «не на часі», тож тихенько відкладемо.

– Десь так. Ну тоді ухваліть закон, де ви напишете про зміни до закону такого-то, що він не має працювати. І тоді ті оператори книгарень, які повідкривали магазини, будуть знати, що за цей період їм держава винна такі-то кошти, бо закон же досі не скасували, і так далі. Бо коли власники розширювали свої мережі книгарень, вони ж думали, що їм повернуть гроші.

Цього року вчергове була ця дискусія – видавці зустрілися з чиновниками, і нам вчергове сказали: «Добре, десь з травня ми знайдемо кошти, бо там у нас в Інституті книги є якісь кошти, що не були витрачені». Але ж нічого так і не зробили і не повідомили, що грошей не буде. І знову це питання залишається невирішеним.

Книжковий ярмарок у Барселоні. Фото ФБ Олександр Красовицький

У країні такого розміру, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-пʼять разів більшим

– Ви постійно вивчаєте попит читачів через діалог з ними у фейсбуці. Що зараз найкраще купується з жанрів?

– Ну, бестселерна тематика – це не те, чим займається «Фоліо». Але скажу: краще купуються кілька жанрів для молоді. Це, насамперед, фентезі, роментезі та любовний роман на межі між еротикою та порно.

– А щодо рівня українського читача…

– З читачем усе гаразд, але читачеві дуже бракує асортименту. У країні такого розміру, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-п’ять разів більшим. І він колись таким буде. Але для цього спочатку потрібно вирішити питання бібліотек, бо бібліотечний попит у всьому світі демпфірує коливання ринку. Коли на ринку все погано, у бібліотеках усе має бути добре, а у нас погано і на ринку, і в бібліотеках, тому видавець не ризикує. А для того, щоб розширити асортимент на те, що потрібно вимогливим читачам, потрібні ризиковані позиції.

– Ви друкуєте багато перекладної літератури. Я бачила, що ви плануєте видавати більше книжок іспаномовної літератури. Як взагалі відбувається вибір книжок для видання?

– Ми видаємо передусім якісну сучасну художню та класичну літературу. Вибір роблю виключно я. Щодо класики, то це загальносвітові рейтинги, причому як старі, так і нові. Наприклад, днями The Guardian зробив новий рейтинг (100 найкращих романів усіх часів. – Авт.). Ми завжди плануємо, зважаючи на рейтинги, і не женемося за найбільш бестселерними жанрами, бо вони і найбільш конкурентні, а ми знаходимося в менш конкурентній зоні, коли менше платимо за права, але впевнені, що ці книжки є лонгселерами і продаватимуться багато років. Тому так, усе планування роблю особисто я і базуюся у своєму виборі на статистиці кількох сусідніх ринків – польського, німецького та французького, насамперед, ну і ще італійського та іспанського.

– Чи є країни, які підтримують інтерес вашого видавництва до друку саме їхніх книжок?

– Туреччина і іноді Франція. Ну, ще іноді Каталонія – це не країна, але це мова. Але зараз ми неактивно працюємо з фондами. А загалом за історію видавництва ми співпрацювали з більш ніж 40 країнами.

– Вплив Росії… Ну, тобто, ми вже як могли з цим боролися. Наскільки він відчувається сьогодні на нашому книжковому ринку?

– Не сильно, але маємо все більше російських піратських книжок, які тут друкуються і на яких пишуть, що вони десь із Молдови чи Казахстану, але це «ліваки». Це не вплив Росії, це вплив покидьків, з якими не бореться поліція.

– Ви сказали, що в царині україномовних книжок теж є піратство. А це як працює?

– Та яка різниця? Вони вкрали в інтернеті макети і надрукували. Це дуже активна історія. Ну, звісно, чим вищі ціни в магазинах, тим більше на маркетплейсах продається піратської, здешевленої книжки. У м’яких обкладинках, на поганому папері, але дешево.