Музичний критик Ігор Панасов: 60 експертів вибрали вас до п’ятірки номінантів YUNA – це вже визнання!
Фото: YUNA
15-та урочиста подія вручення Національної музичної відзнаки YUNA знаково відбулася 15-го квітня. У Палаці «Україна» в Києві проголосили тріумфаторів у 14 категоріях, повний перелік переможців – тут. І як зазвичай, навколо вручення почалися розмови: “А з якої причини його/її відзначили?”, “Чому саме ця композиція, а не інша?”, “Хто взагалі їх вибирає?”. Все як завжди – українцям важко догодити.
Аби, хоча б, розібратися, чому відзнаки були розподілені саме так, кореспондентка Коротко про попросила прокоментувати директора з розвитку музичної відзнаки YUNA, музичного критика Ігоря Панасова. Обговорили ключові категорії, а ще трішки “прогулялися” ситуацією у шоу-бізнесі загалом.
Ігор Панасов. Фото: instagram.com/igorpanasov
– Ігоре, як музичний оглядач, чи задоволені ви станом нашого шоу-бізнесу, що суттєво зменшився під час війни, ну і повністю трансформувався перелік виконавців? Тому що в ньому сьогодні я майже не бачу нікого, хто був популярним до 2022 року. На вашу думку, це сумно чи це – нормально?
– Безперечно, Jerry Heil, Пивоваров, TVORCHI до війни не були настільки відомими, якими є тепер. Останні чотири роки додали їм значущості – медійної та певним чином творчої. Для мене немає нічого дивного, адже будь-які зміни в державі та в публічному просторі створюють нові можливості для інших музикантів, а деякі відходять і вже сприймаються, як досить далеке минуле. Той самий Потап, наприклад, який був поп-зіркою, і не тільки як виконавець, а і взагалі як продюсер, співавтор тощо. І, звичайно, увагу завойовують інші.
Для мене, як для людини, що спостерігає за музичним процесом і аналізує його, останні роки музика не розглядається як “абстрактний кінь у вакуумі”, котрий існує сам по собі. Тобто те, чого не існує насправді. Музика не існує окремо від того, що відбувається з людьми, котрі її слухають. Тому коли в державі потрясіння, коли це викликає певні рухи в голові, емоціях, світогляді, то, звичайно, це зміщує ланки виконавців, які займали перші шпальти, на інших. Це абсолютно природно. Якщо б цього не відбувалося, це була б стагнація.
“Найкращий дует/колаборація” – ADAM & SASHA NOROVA – “Ау Ау”
– Тоді пройдемося списком переможців відзнаки YUNA-2026. Першу статуетку ви вручили в категорії “Найкращий дует/колаборація”. Виграла композиція ADAM & SASHA NOROVA – “Ау Ау”.
– Композиція хітова. Абсолютно немає сумнівів у тому, наскільки вона була важлива. Вона була дуже високо в рейтингах YouTube декілька місяців, але, зрозуміло, що більше перспектив на перемогу в неї стало після того, як лідер гурту ADAM Михайло Клименко відійшов у вічність. Звісно, що члени журі голосували за цей дует, бажаючи висловити шану музикантові. Але ця композиція ні за якими критеріями не поступалася своїм конкурентам по категорії. Просто враховувалася не тільки композиція та її успішність, а ще й контекст, пов’язаний з виконавцем.
Саша Норова отримує нагороду за “Найкращий дует/колаборація”. Фото: Коротко про
“Найкращий виконавець” – Артем Пивоваров та “Найкращий поп-гурт” – The Bуса
– У чому таємниця тріумфу Артема Пивоварова, який отримав цього року аж 3 нагороди та і до цього неодноразово ставав лауреатом?
– Декому може здаватися дивним, що Артем вже чотири роки поспіль перемагає в категорії найкращого виконавця. Але мені важко не погодитися з тим, що Пивоваров серед чоловіків-виконавців на сьогодні – наймасштабніша персона. Він, як виконавець, працює систематично, тобто він не тільки дає концерти та випускає альбоми – він формує навколо себе свій музичний простір. Адже проєкт “Твої вірші, мої ноти”, в рамках якого вийшло вже два альбоми, – це ж не просто композиції, зібрані в альбоми, це велика кількість дуетів, колаборацій з різними виконавцями і дуже широкий пласт української літератури, який він піднімає завдяки цим композиціям.
І одночасно з цим проєктом, що стартував з березня 2021-го, в останні півтора року Артем створив проєкт “Вірші інші”, який став відгалуженням у створеному виконавцем всесвіті. Паралельно з цим Пивоваров – учасник проєкту The Bуса, в якому значні ролі відіграє не тільки Артем, а і стендапери “Леви на джипі”. Вважаю, те, що The Bуса перемогли в категорії “Найкращий поп-гурт” – це чудово і прогресивно, і це додає свіжості сприйняттю того, які фігури у нас в цьому сегменті працюють.
Артем Пивоваров на церемонію нагородження не прийшов. Фото: YUNA
– Разом з тим, деякі блогери і коментатори в інстаграмі вже написали, що ви вручили нагороду неіснуючому гурту.
– Пояснюю. The Bуса не ведуть концертної діяльності і вони не є поп-гуртом у класичному розумінні цього слова, як такий собі постійний склад, що безперервно себе представляє як конкретну одиницю на музичній сцені. Певним чином зауваження блогерів правдиві, але це зауваження людей, котрі дуже обмежено розуміють, що таке поп-гурт у 2026 році. Ми живемо в епоху онлайну, і коли люди збираються і роблять проєкт, який існує насамперед на стримінгах і в YouTube, тому що кліпи – це дуже важлива складова, – то його не можна відкидати.
Якщо б цих кліпів не було, а у них купа переглядів – від 3 мільйонів кожна робота збирає – то це була б неповна історія. І тому добре, що нагороду в категорії вийшов забрати Мітя Шмурак – режисер всіх кліпів і людина, що є безпосередньо частиною команди.
До того ж The Bуса – це не просто команда однодумців, які постійно створюють щось незвичайне, вони постійно підтягують до проєкту інших музикантів, мова про Ірину Білик, Дашу Астаф’єву, “Циферблат”, Степана Гігу тощо. Тобто це дуже незвичний проєкт, і саме тому він переміг. А людей, які незадоволені таким вибором, я хочу запитати, чи вони знають історію британського віртуального гурту Gorillaz, котрий з’явився як абсолютно анімаційний проєкт і в якому немає людських облич? І він певний час існував як отака медійна фігура в інфопросторі – без концертів, без проявів конкретних людей, котрі робили ту музику.
– Поясніть, будь ласка, з погляду експерта, чому така сумна ситуація з категорією “Кращий поп-гурт” вже другий рік поспіль. Тому що в списку, відверто кажучи, вибирати не було з чого.
– Так, це не перший рік така тенденція. Кількість поп-гуртів, котрі потрапляють до списків YUNA, з кожним роком зменшується. Колись там фігурувало 30 гуртів, потім 20, а цього року 13.
І цьому є просте пояснення. Останніх років пʼятнадцять ми живемо в епоху, коли увагу на себе привертає саме особистість – не колективний проєкт. Навіть коли є гурт, там обов’язково яскравий фронтмен. Як приклад, можна навести гурт The HARDKISS, де в центрі уваги харизматична та талановита Юлія Саніна. Ну, тобто хлопці, звичайно, молодці, але саме особистість солістки вирішувала те, скільки уваги буде приділено проєкту. А якщо в гуртах немає такої яскравої особистості, то вони не стають популярними. Тому сьогодні перевага у сольних виконавців – їх сотні, адже вони більше на себе уваги привертають.
– Я ще вважаю, що поп-гурти, корейські наприклад, це все ж таки комерційний продукт, в який вкладають багато коштів. У нас зараз і проєктів таких немає, і продюсерів, котрі на це можуть зважитися. Ну бо воно не на часі, як кажуть.
– Ви чудово цей момент помітили. Дійсно, “шалені нульові”, коли купа продюсерських проєктів була саме в поп-гуртах, минули. Зараз не ті часи. В “нульові”, наприклад, Юрій Нікітін займався цим, дрібні продюсерські центри когось проштовхували. Команда Потапа і Горової цим займалася, і їх проєкт “Время и стекло”, можна сказати, єдині, хто вижили в цій боротьбі з купи проєктів.
Тобто оця продюсерська конвеєрна схема вже не працює так, як раніше. Тому і не з’являється багато поп-гуртів, котрі заходять в мейнстрим на високі ланки слухацької уваги. А відзнака YUNA – це ж мейнстрим, адже вона робить зріз саме того, хто найбільше досяг успіху, а вже потім після цього йде вибір журі, хто найбільш гідний, щоб нагороду отримати. У цьому відмінність YUNA від усіх інших відзнак, котрі більше спостерігають за сегментом інді-музики, андеграунду тощо.
Неіснуючий гурт? Ви просто не розумієте сучасних трендів. Фото: YUNA
“Найкращий рок-гурт” – Ziferblat
– А яка ситуація на ринку з рок-гуртами і чому стільки людей виступає проти гурту Ziferblat в цій категорії?
– Ще гірша, ніж з поп-гуртами, тому що рок-культуру як суспільство розуміє? Що це якісь волохаті дядьки з гітарами. Це такий патерн, і саме він заважає сприймати людям гурт Ziferblat як рок-гурт. Зараз в інстаграмі YUNA під постом про перемогу Ziferblat люди гнівно пишуть: “Який це рок?”. А у відповідь на ці коментарі з акаунту Ziferblat – думаю, що хлопці самі це пишуть – надходить пояснення, чому вони рок. Тому що більшість людей не знає, що існує така галузь рок-культури, як арт-рок чи як прогресивний рок, котрий абсолютно далекий від того, що таке AC/DC чи там Black Sabbath. Арт-рок – це така субкультура в культурі. І адептами, тобто людьми, котрі продовжують історію цієї культури, є Ziferblat – вони, безсумнівно, частина рок-культури.
Гурт Ziferblat тішиться тим, що його визнали “Найкращим рок-гуртом”. Фото: YUNA
“Найкраща виконавиця” – Alena Omargalieva
– У цій категорії я згодна з результатом – Олена Омаргалієва дійсно рулить, адже її хіт “Не п’яна, закохана” бʼє всі рекорди прослуховування. Але ж Jerry Heil – вона теж крута.
– Думаю, Jerry Heil переможе наступного року, адже її нещодавній концерт у Палаці спорту, безсумнівно, в майбутньому вплине на рішення багатьох, тому що це дійсно особлива історія вийшла. Вони змогли створити таке музичне шоу, яке мало кому вдається. І думаю, що за цей рік виконавиця продовжить свій успіх розвивати і вийде на рівень, коли в журі буде достатньо експертів, котрі проголосують саме за неї в цій категорії.
А цього року експерти пішли за несподіваною успішністю Alena Omargalieva – торік вона проявила себе дуже сильно і подарувала нам декілька справжніх хітів, про які багато поп-артистів мріють все життя. Одне те, що в шорт-листі категорії “Найкраща пісня” одразу дві композиції Alena Omargalieva – “Мужчина” та “Не п’яна, закохана”. А ще з MamaRika у неї вийшов дуже успішний дует (композиція “Не ходи”. – Авт.). Думаю, що експерти були настільки вражені тим, що ця виконавиця прорвалася на такий рівень, що віддали їй більшість голосів.
Також шорт-листі номінації “Найкраща пісня” було одразу дві композиції Alena Omargalieva. Фото: YUNA
Переглянути цей допис в Instagram
– А щодо інших претенденток в цій категорії – Dorofeeva, Kola, MamaRika, Анна Трінчер?
– У Dorofeeva не було гучних хітів у минулому році. Kola менше стала писати, і думаю, що у неї зараз відбувається процес внутрішньої трансформації, як у виконавиці. Думаю, вона відчуває: те, що їй вдалося успішно реалізувати за минулі три роки, коли вона була серйозно на висоті, це вже не працює настільки добре, як раніше, тож виконавиця буде шукати якісь інші свої прояви. Можливо, з новими авторами почне працювати. 2025 рік у карʼєрі співачки Kola був дуже спокійний, тому вона не була фавориткою відзнаки.
– Судячи з того, що Аня Трінчер теж пролетіла зі статуеткою, експерти не зважають на величезні цифри в Instagram.
– Моя гіпотеза, що для експертів YUNA це занадто легковажний контент. Тобто її успіх очевидний, це зірка справді без проблем. Але розмова про внесок в сучасну культуру, сучасну музику – це точно не про Анну Трінчер. Тобто це успішний яскравий артистично-маркетингово-структурований проєкт розкрутки талановитої дівчини, але це не про музичну культуру. І я думаю, що експерти просто розрізняють ці речі для себе.
На вручення премії Кажанна теж не прийшла. Фото: YUNA
Відкриття року – Кажанна. “Найкращий хіп-хоп хіт” – Кажанна, пісня “boy”
– У нас ще є Кажанна, яка перемогла у двох категоріях.
– Ну, Кажанні випала велика увага завдяки композиції “boy”, котра вийшла в кінці 2025 року. І вона дуже стала вірусною. Це цікава композиція, досить нестандартна. Багато хто кепкував з того, що вона – це найкращий хіп-хоп хіт. Так, це не класичний хіп-хоп – виконавиця просто використовує елементи хіп-хопу в композиції – речитатив, якась гра слів і так далі. Але, звичайно, що це не класика хіп-хопу, як Skofka, Yarmak та інші номінанти, котрі у нас були.
Але ж ми говоримо не про те, щоб композиція відповідала всім канонам хіп-хопу, а щоб вона використовувала його стилістику і була хітом обов’язково. Категорія ж називається не “найкраща хіп-хоп-композиція”, а саме “хіп-хоп хіт”. Хоча я скажу відверто, мені хотілося, щоб в цій категорії переміг Yarmak. І справа тут не тільки в тому, що він ближче до класичного хіп-хопу, а в тому, що це просто фігура дуже серйозна саме в українській хіп-хоп-культурі, котра проходить свій особливий шлях. І мені б хотілося, щоб у наступні роки якось були відмічені його талант та його внесок у музику.
Продюсерка Ірина Горова забрала нагороду Кажанни. Фото: Коротко про
– Мені дуже шкода, що цього року в “Кращих дуетах” не перемогла композиція Jerry Heil і Yarmak – “З якого ти поверху неба”. Це дуже чудова робота. Взагалі шкода, що багато по-справжньому талановитого пройшло повз перемогу.
– Ну, тут я хотів проговорити загальний момент. Зрозуміло, що хочеться, щоб переміг і той, і той, і той. Й у кожного свої пріоритети. Але ж перемагає один. І тут я би повернувся до того, що номінація – це вже перемога. Тобто те, що композиція або виконавець потрапляє до п’ятірки в шорт-лист відзнаки YUNA, вже є визнанням.
І мені дуже шкода насправді, що деякі виконавці не сприймають це так. Тобто вони сприймають своє досягнення як перемогу тільки тоді, коли вони вище всіх. Ось вони стоять на найвищій сходинці, а всі інші внизу. Оце перемога. А те, що 60 експертів вас вибрали до цієї п’ятірки – а пісень, на секундочку, цього року в категорії “Найкраща пісня року” було 190. Бути в пʼятірці кращих серед майже двох сотень пісень – це хіба не перемога? Я б на місці виконавців з того дуже радів і прийшов на церемонію лише для того, щоб побачити, що нехай нагороду отримає хтось інший, але і мене разом з моєю композицією згадають.
– Мені здається, що багато виконавців цього не розуміють. І цей спортивний інтерес, який в них переважає здоровий глузд, на мою думку, призводить до того, що вони постійно щось втрачають. До речі, цього року, як і в минулому, знову на церемонію нагородження прийшло вкрай мало виконавців. Чому так ігнорують?
– Як директор з розвитку YUNA, хочу вам сказати – це не секрет зовсім, що купа виконавців просто дістає оргкомітет відзнаки питаннями: “А ми перемогли чи не перемогли?”. І на основі цього вони вирішують, приходити їм на церемонію чи ні. На мою думку, це трохи неадекватна поведінка. Ви вже перемогли, ви вже потрапили до шорт-листа, це вже відбір, есенція з величезної купи матеріалу. Чому ви не сприймаєте це як особливу увагу до себе, як перемогу? Тому що у вас всередині якісь думки, якісь сумніви в собі, можливо, я не знаю. Це питання до виконавців дуже серйозне і відверте: “Що вони собі думають, коли так кажуть?”. Чи, можливо, це їхні менеджери їм щось кажуть? Не знаю. Але мені б хотілося, щоб наші виконавці сприймали потрапляння до категорії саме таким чином, що це вже і є перемога. А те, що ти отримуєш нагороду фінальну – це такий супербонус, який в фіналі чекає на тебе або не чекає.