Підмогильний на рейві: яким буде “Місто” – на Подолі знімали фільм за культовим романом
Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков Підпишіться на нас в Google додати зараз
У Києві завершилися кінозйомки стрічки “Місто” – молодіжної урбаністичної драми, сценарій якої є сучасною інтерпретацією однойменної повісті одного з найвидатніших прозаїків доби “Розстріляного відродження” Валер’яна Підмогильного. Повість написана у 1928 році, а майже століття потому герой цієї оповіді – юний Степан – знову приїздить до Києва, аби підкорити Місто.
Оглядачка Коротко про побувала на київському Подолі в останній день знімального процесу, де надихнулася атмосферою та поспілкувалася з керівником проєкту Стасом Бітюцьким та виконавцем ключової ролі – артистом Максимом Рягіним.
Діджей Степан і нічний клуб
Звісно, що осучаснена історія Підмогильного потребувала докорінних змін саме в сюжеті головного персонажа. Сучасний Степан – юнак років трохи більше 20-ти – приїжджає до Києва з Херсону, вирвавшись із окупованого росіянами міста. У великому місті він, як і герой повісті, шукатиме власну реалізацію, але якщо в оригіналі герой робив це через літературу, то у сучасного Степана реалізація відбувається через електронну музику: він мріє стати діджеєм – саме тому важливою складовою цього фільму є музична субкультура.
В останній за графіком день працювали на Подолі в клубі Closer, який вважається центром електронного життя Києва. Ну, власне, як і клуб “Кирилівський”, де також знімали частину фільму. Багато епізодів знято на справжніх вечірках під час реальних діджей-сетів. А ще під час фестивалю електронної музики, аби подарувати фільму справжню естетику та настрій.
– Ми запросили до співпраці справжніх електронних музикантів, – розповідає керівник проєкту фільму Станіслав Битюцький. – У нас грали, наприклад, Богдан Заєць та Мар’яна Клочко, а ще Слава Лепшеєв, засновник «Схеми» (наймасштабнішого рейву України. – Авт.), головної електронної вечірки України після 2010-х років. Тому цей фільм показує загалом цю тусовку та її ключові події.
Клуб Closer для поціновувачів електронної музики є культовим ще з 2013 року. Це місце з його темними стінами, помереженими специфічними для рейвів графіті, виглядає дуже артово і наче створене для фільму “Місто”. Тож для відповідних сцен не довелося будувати жодних декорацій. Навіть більше того, у фільмі знялися справжні охоронці клубу. Бо таких колоритних персонажів через акторський кастинг ще спробуй знайти.
Виконавець ролі Степана – Максим Рягін (ліворуч) та керівник картини Стас Битюцький. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Чому саме електронна музика?
Цю естетику запропонував продюсерам фільму саме керівник проєкту Стас Битюцький, бо, на його думку, вона дуже перегукується з тим, як сучасна молодь відчуває себе сьогодні, як шукає своє життя, свої вечірки, свою свободу. І для самого Стаса електронна музика та рейви – це теж частина життя.
Ідея екранізувати повість Підмогильного належить не Битюцькому. Вона народилася ще до війни у продюсера Дмитра Суханова (“Мої думки тихі”, “Медовий місяць”) та першого керівника проєкту, якого в процесі довелося замінити (Михайло Маслобойщиков під час війни залишився за кордоном. – Авт.). Коли почали шукати заміну, різні керівники видавали свої інтерпретації, і саме Стас Битюцький запропонував тему рейву. Йому захотілось осучаснити історію героя, який у Підмогильного був травмований першою світовою, а у фільмі – окупацією росіянами його рідного міста.
З рейву та війни ця історія і почнеться. 23 лютого 2022 року молода пара святкує весілля і їде на вечірку в клуб Closer. Саме тут вони зустрінуть початок повномасштабного вторгнення та почують перші вибухи в Києві.
Головна героїня фільму “Місто” Зося (акторка Марія Ковальова). Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Як обрали артиста на головну роль і хто він?
Роль Степана у фільмі “Місто” грає 26-річний Максим Рягін, артист київського Театру на лівому березі Дніпра. Він народився в Дружківці на Донеччині, вчився у театральному у Харкові і влаштувався у Києві в театр за пів року до початку війни.
Цікаво, що до появи Максима на роль Степана було затверджено іншого хлопця. Але нам по секрету розповіли, що у вже затвердженій парі артистів не сталося тієї важливої кіношної хімії, яка зазвичай і робить фільм. Тому пошук продовжився.
– Шукали ми довго, адже це 90% успіху і прийняття фільму загалом, – розповідає керівник проєкту. – Коли я побачив відеопроби Максима, то зрозумів, що його типаж, його обличчя відрізняється від облич артистів його покоління. Ще не зустрівшись з Максимом наживо, я розумів, що це і є головний претендент. На пробах це тільки підтвердилося. І я насправді дуже щасливий за наш кастинг, який ми робили разом з кастинг-директоркою Аллою Самойленко. Ми знайшли дуже багато цікавих молодих облич, і для багатьох артистів це був дебютний фільм. Сподіваюся, що наш фільм відкриє з пів десятка нових імен для кіно.
Ми запитали у Максима Рягіна, яким вийшов його Степан і наскільки він відрізняється від героя в повісті?
– Відрізняється дуже, хоча Стас сказав, що структура збереглася, але по відчуттю – я перед проєктом перечитав повість – це зовсім інша історія, – каже Максим. – У Підмогильного герой тільки повернувся з війни – він був військовослужбовцем, а у нас він молодий хлопець, якому ще немає 25-ти, але у нього вже є травми війни, які впливають на нього.
– До знімання у “Місті” ви були фанатом електронної музики?
– Стас занурив мене в цю культуру, а до цього я ніяк не був з нею пов’язаний. І коли ми вже пройшли етап кастингу, то почали ходити на електронні вечірки, і для мене це було щось нове, тому що я до того не бував у клубах взагалі. І досить символічно, що першим місцем, куди я прийшов знайомитись з цим усім, став Closer, і фінальний знімальний день знову тут. І це справедливо, бо це – дійсно культове місце.
Потім ми ще ходили в BRUKXT та в “Клуб на Кирилівській”, куди мене не пустили (посміхається). Не пустили туди так само, як не пускають головного героя у сценарії, який написав Стас. І це дуже дивно, але у нас був майже такий же діалог з фейс-контролеркою на вході – я ще прийшов додому, відкрив сценарій, а там виписаний просто той самий діалог. І так само, як Степан, я відходжу і дивлюсь на те, як пускають людей. А ми туди ходили з моїми колегами, які грають у фільмі Левка, Зосю та Риту – їх впустили, а мене ні. Але це допомогло. Сьогодні ми знімали цю сцену, і не треба було нічого вигадувати – ми просто її повторили.
Макс Рягін (в центрі) в клубі. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Історія про сьогоднішніх Степанів
Чи можна сказати, що цей фільм знято лише для молодої аудиторії? Керівник проєкту фільму вважає, що єдиної вікової категорії у картини “Місто” немає, бо електронну музику любить і молодь, і люди віком 40+, чий світогляд ця музика сформувала. Хоча при цьому Стас Битюцький додає, що мріє, аби саме молоді люди дивилися цей фільм та впізнавали у головних героях себе. Тобто орієнтир все ж таки на молодь приблизно 18–25 років. Бо вони побачать у цій історії себе.
– Але є і другий важливий напрямок, з погляду комунікації, – говорить PR-менеджерка фільму Єлизавета Сушко. – Це історія за повістю Підмогильного. Ми відкрито говоримо, що це сучасна адаптація повісті, і ми робимо не просто класичну екранізацію, де хлопець на імʼя Степан приїжджає підкорювати столицю сто років тому. Ми робимо історію про сьогоднішніх Степанів, яким зараз трохи більше двадцяти, тому маємо на меті і зробити так, щоб після перегляду молодим людям закортіло прочитати повість та дізнатися, яким же був головний герой сто років тому.
– Насправді ми бачимо жанр цього проєкту як історію про дорослішання під час війни і про те, що нові молоді покоління українців мають свої травми і як вони намагаються дорослішати, живучи з ними, – говорить керівник проєкту фільму.
Стас Битюцький в процесі знімання. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Місто – як один із головних персонажів фільму
Як і в оригінальній повісті, Київ військового часу теж став героєм цього фільму. Багато сцен тут знімалися на впізнаваних локаціях Подолу та району Золотих воріт. Як сказав помічник художника-постановника фільму Новруз Хікмет: “В іншому фільмі було б моветон настільки впізнавано показувати київські вулиці, але тут Місто – теж герой історії, тому шлях Степана має проходити саме такими впізнаваними та модними місцинами”.
Зйомки картини припали на важкий період, насичений тривогами та обстрілами. Але керівник проєкту говорить, що знімальній групі дуже в цьому сенсі пощастило, і графік майже не зривався. Єдиний трагічний момент був пов’язаний із кіностудією ім. Довженка. Саме тут провели декілька знімальних днів до нищівного обстрілу 15 червня. Коли через тиждень знімальна група приїхала на майданчик, кіностудія вже була напівзруйнована прильотом ракети.
“Але це додало реальності подіям, – каже Стас Битюцький. – Ми під це трошки змінили сценарій і показали кіностудію в стані після обстрілу. У нас був момент, коли ми стоїмо на загальному плані, і позаду нас у напівзруйнованій будівлі відвалюється розбите вікно. Цей момент, скоріше за все, не увійде в монтаж, та він про реалії знімання під час війни. І важливо, що, незважаючи на всі руйнування, студія продовжила свою роботу”.
До речі
А що про жінок?
Як знаємо, коханок у Степана Радченка в повісті “Місто” було багато. У фільмі цей момент не викинули. Тож побачимо кохання Степана з усіма його жінками: від досвідченої Тамари (Євгенія Непиталюк) та простуватої Надійки (Яна Колодійчук) до витонченої й сучасної містянки Зосі (Марія Ковальова). Про Риту нам на зйомках не розповіли, але вона буде, її зіграє Анастасія Малахова. Але ці любовні стосунки авторами фільму теж будуть осучаснені.