Яніна Андрєєва: Мене ще досі запитують про «Школу» і дивуються, чому після такої слави – мовчанка

Фото: instagram.com/alionaprots/

Телесеріал «Школа», який транслювався у 2018-2019 роках, був не тільки одним із найбільш рейтингових телевізійних продуктів, а й приніс величезний успіх всім акторам. Незважаючи на критику за рівень постановки та акторської майстерності, юній аудиторії ця історія дуже сподобалася.

Одну з ключових ролей – роль педагогині економіки та матері Вероніки Тихонової, Катерини Білозерської, – втілила Яніна Андрєєва. Артистка зауважує, що шанувальники досі цікавляться у неї, чому після такого тріумфу – відсутність нових проєктів.

Влітку поточного року, після 20 років праці на радіо, телебаченні та в кінематографі, Яніна поділилася в соцмережах, що вже півтора року не може знайти роботу за спеціальністю.

В інтерв’ю Коротко про Яніна Андрєєва розповіла, чим зараз займається, чому її небагато в кіно, чи могла вплинути «Школа» на її подальший розвиток у професії, про свою сім’ю та якого б героя хотіла втілити.

Не всі в кіноіндустрії були в захваті від «Школи»

– Яніно, якщо шукати інформацію про вас в інтернеті, в назвах статей з’являється таке: куди поділася відома акторка і що робить, чому покинула телебачення на вершині кар’єри, залишилася в Україні чи виїхала за кордон тощо. Справді, після «Школи» про вас мало що чути. Чому так сталося?

– Мені складно знайти цьому пояснення, оскільки у своїх вчинках, у своїх прагненнях я і не зникала. Було пройдено безліч кастингів, проб. А чому мене не затверджували, важко відповісти. Я шукала ці відповіді, але так і не знайшла їх. А коли ти не можеш знайти цьому обґрунтування, це підриває твою самооцінку.

Чимало моїх шанувальників також питають, чому я не знімаюсь. Напевно, це питання до продюсерів. І досі згадують «Школу», чекають продовження, хоча вже скільки часу минуло. Люди дивуються, чому після такої слави – тиша.

– Ксенія Вертинська, наприклад, в нашому інтерв’ю говорила: коли дивишся на наше кіно – що знімають і як обирають на ролі, – то який сенс про щось мріяти. Якось у неї навіть з’явилася гіпотеза, що, можливо, вона в якихось чорних списках, про які не здогадується. Тобто у нас є актори, які просто кочують з серіалу в серіал, і є чудові актори, яким місця немає.

– Я також бачила інтерв’ю Ксенії. Так, насправді на екранах одні й ті ж обличчя. Зрештою, ти починаєш думати, що не маєш таланту, починаєш в собі сумніватися, гадаєш, що ти і некрасива, і нездатна, і якась не така…

А час плине, його не повернеш. Ми змінюємося зовні. Хоча водночас змінюємося і внутрішньо. Ми здобуваємо більше життєвого досвіду, є що відтворювати, є що демонструвати. Але ти не можеш це реалізувати, тому що ролі тобі не пропонують.

– Після «Школи» ви всі стали популярними, вами цікавилися, скільки у вас гастролей було! З іншого боку, Іра Кудашова розповідала, що дуже довго на ній було тавро «акторка зі «Школи», і через це її тривалий час не запрошували грати, мовляв, і акторська гра була не на найвищому рівні, і продюсери не думали, що ці актори здатні щось інше зіграти. Що ви скажете? Як у вас було?

– Так було і зі мною. Не всі в кіноіндустрії позитивно ставилися до «Школи», вважали, що це низькоякісний продукт. Звісно, там були і не професійні актори, і блогери, але були й професійні актори. Ми дуже багато працювали, дуже багато знімали, графіки були напружені. Було обмаль часу на відпочинок, доопрацювання. Тому недоліки помітні, видно, що десь не дограли, десь переграли. Безумовно, якби зараз знімали «Школу», я б інакше втілила Катерину, адже це теж досвід. І цей досвід потрібно десь отримувати.

У мене, наприклад, була велика перерва в кіно. А тут – одна з головних ролей. Мабуть, це також стало перешкодою. Тому іноді насміхалися, іноді глузували, іноді жартували. Коли приходила на кастинги в інші серіали, відчувався цей сміх. Це клеймо було. Можливо, це якось вплинуло, а можливо, і ні.

Мені ще досі пишуть шанувальники, які вже стали мамами, діти, які вже з того часу виросли, і згадують цей серіал як найкращий. Вони дякують моїй героїні за дитинство, за підтримку, що давала їм сил. Це зворушує до сліз.

Читаю це, і приємно знати, що комусь я допомогла змінити погляд на життя. Сценаристи насправді прописали там дуже багато повчальних історій.

Я особисто листувалася зі своїми підписниками – і з дітьми, і з підлітками, і з батьками, і з вчителями, і з директорами шкіл. І всі вони досі є моїми підписниками, спостерігають за моїм життям, коментують. Це для мене не просто серіал. Він подарував мені близьких по духу людей. Це дуже цінно.

Яніна Андрєєва каже, що є що грати, є що показати, але ролі не дають. Фото: instagram.com/yanasilence/

Коли тебе не вибирають, ти, як і чимало акторів, починаєш копатися в собі

– Певний час була дуже поширена ваша фраза: «Я більше зосередилася на родині, розставила пріоритети». Але ж це не зовсім так? Бо звучить, ніби ви відмовилися від професії заради сім’ї.

– Звичайно, це не зовсім так. Можна ж зосереджуватися на сім’ї, не залишати сім’ю і одночасно займатися творчістю, як роблять багато наших артистів. Якби була можливість проявити себе! У мене є на це бажання і сили.

Я знімаюся час від часу, але це маленькі ролі. Це роль на серію, якісь епізоди. За цей рік в мене було декілька проєктів. Комедія «Життя на трьох». Потім – серіал «Сліпа». Цей продукт називають малобюджетним і взагалі не радять акторам в ньому зніматися. Але там я працювала з професійними акторами на знімальному майданчику, і мені було дуже приємно. В цій команді працюють чудові люди. Була роль на серію в серіалах «Черговий лікар», «Таємниці архівів».

Тому фокус на родині – це чудово. Пріоритети, звичайно, розставлені. Але це не заважає мені одночасно і тим, і іншим займатися. Дуже багато було проб і до повномасштабної війни, і минулого року, і цього. Але не вибирають. І, звичайно, ти, як і чимало акторів, починаєш копатися в собі – а що не так?

– Такі ж копання викликають багато комплексів, хоча проблема може бути зовсім не в тобі. Ми з багатьма акторами обговорюємо такі моменти, і на це впливає безліч різних факторів – бачення продюсера, режисера, небажання експериментувати з типажами… Як ви з цими копаннями справляєтеся?

– На жаль, це дуже болюча тема. І не тільки я це переживаю. Скільки акторів, які сидять без роботи, у яких теж були успішні проєкти, вони мають великі досягнення і яким є чим пишатися!

Звісно, може впливати багато чинників. Медійність має значення. Знаю історії, що декого взагалі без проб затверджують.

Психологічно це важко витримати. Особливо, якщо це мрія всього твого життя.

– Влітку ви писали, що знайшли роботу, тому що треба за щось жити. Чим зараз займаєтеся?

– Зараз працюю в офісі. Робота не пов’язана з творчістю. Можливо, там я комусь не зрозуміла, бо по-своєму можу мислити, бачити, спостерігати. Але це стабільність.

Я дуже довго була без роботи. Попрацювала трохи на телебаченні у ранковій програмі, але її закрили. У мене вже літня мама. Тато пішов з життя у 2023 році, і це був дуже складний період. Роботи немає, зйомок немає. Ти просто сидиш і думаєш: «Ну все, ти на дні, припливли». Я багато років не шукала роботу в іншій галузі, тому що бачила себе тільки в цій сфері. І досі вважаю, що це моє покликання.

Я працювала з 18 років. У мене була робота і в нічні зміни, і в ранкові. Зіпсувала своє здоров’я, але маю великий досвід – робота на радіо, телебаченні, зйомки в кіно. Завжди вважала, що я на своєму місці. І коли усвідомила, що часу пройшло дуже багато, а грошей немає, роботи немає, треба щось робити.

Тому, звісно, я бачила себе в іншому місці, але там мене немає. І сім’ю треба підтримувати. Здоров’я дуже сильно почало погіршуватися. Мамі треба допомагати. Тому творчість творчістю, а їсти щось треба.

– А як актору знайти роботу, інформацію про кастинги?

– В акторських колах може з’явитися новина. Кастинги зараз не всі проходять особисто. Дехто спочатку за фотографіями обирає, а потім вже актора запрошують на проби. Є агенти, які мають свій список. У них є своє бачення, кого вони бачать в цій ролі.

Є, звичайно, відкриті кастинги в соціальних мережах, де треба ставити плюсики. Я теж ставлю ці плюсики. Але й кількість акторів зростає. Зараз і у вишах багато акторських факультетів, і безліч всіляких тренінгів, курсів. Тому цих плюсиків завжди багато.

– Окрім творчих і сімейних проблем, ще й війна сильно впливає на наше ментальне здоров’я. Як ви справляєтеся?

– Дуже важко переживаю кожну трагедію, особливо, коли гинуть люди. Для мене немає чужих людей. Якщо сьогодні в чиюсь оселю прилетіло, то ти не знаєш, що може статися завтра чи післязавтра з тобою. Можливо, завтра ти будеш просити про допомогу.

Дуже важко психологічно відходжу від трагедій. І мені дуже важливо підтримувати зв’язок з підписниками, які так само реагують, як і я.

Акторка мріє зіграти героїню, яка допоможе комусь знайти сили жити далі. Фото: instagram.com/yanasilence/

Мені б дуже хотілося приносити користь людям

– Вашій доньці Вероніці 12. Як вона? Дехто з моїх знайомих виїхав, тому що діти не могли впоратися.

– Вона дуже сильна особистість. Вона зовсім не така, якою я була в дитинстві. Вероніка ніколи не покаже, що їй боляче. Дитина-воїн. Більше я панікую і боюся. Напевно, вона все якось по-своєму переживає, бо час від часу бачу сиву волосину на її волоссі.

На початку повномасштабної війни, у квітні 2022-го, я вирішила виїхати за кордон. До речі, нам запропонувала допомогу моя підписниця, яку я не знала, вона українка, живе за кордоном вже 17 років. Взагалі тоді дуже багато моїх підписників пропонували допомогу: хто – житло, хто – підтримку.

Пів року були в Австрії. Донька дуже не хотіла їхати. Їй тоді було 8 років, і вона дуже переживала розлуку з татом, бабусями, дідусями. Морально їй там було дуже важко. По суті, вона лише грала в ігри і зачинялася в кімнаті, показуючи таким чином, як вона хоче додому.

У мене депресія була ще більша. Тому вже у жовтні ми повернулися додому. Вероніка мені завжди після цього казала: мамо, ти як хочеш, а я точно більше нікуди не поїду. Їй набагато легше тут, вдома.

– Вона захоплювалася кулінарією. Хоче бути шеф-кухарем?

– Думаю, так. Протягом двох років в неї була така ідея-фікс. Зараз випікає рідше, коли має час і натхнення. Вона мріяла, щоб в неї з’явилася своя компанія. І зараз в неї є така компанія. Бачу, що в неї є лідерські задатки, друзі з нею радяться, прислухаються. Хоча сама вона себе лідером не вважає. Хоче піти вчитися грати на гітарі. В акторство точно не хоче. Їй це не цікаво. Вона бачила мої психологічні стани, часи безробіття, безгрошів’я.

Я даю їй самій право вибирати. Тим більше, попереду ще багато часу на роздуми.

– А чоловік завжди підтримує вас у ваших бажаннях, прагненнях? У всіх бувають скрутні часи, але дуже важливо мати підтримку одне одного.

– Дмитро завжди був поруч зі мною, завжди підтримував у найскладніші періоди нашого спільного життя. В 2011-му у тата стався перший інсульт. По суті, всі подальші 12 років ми боролися з татовою хворобою. В нього був інсульт за інсультом. І мамі було важко, її теж треба було підтримувати.

Мені треба було багато працювати, щоб рухатися кар’єрними сходами. Потім були періоди, коли не було робіт, коли не знаєш, куди йти далі. І всі ці етапи ми проходили разом з чоловіком. Він розуміє, що я творча особистість, десь емоційна, десь мені треба вголос проговорювати самоаналіз.

Ми разом 18 років. Стільки всього пережили! Мій чоловік був біля мого тата, коли він помирав. Тато вже майже без свідомості, а він одягав йому шкарпетки, тримав за руку. Велика йому вдячність, що був поруч. Це найзворушливіше, що бачили мої очі. Дійсно, людина проявляється в бідності і в найважчі моменти, а їх було багато. Він завжди знаходить слова. Він завжди бачить те світло в кінці тунелю.

Мені здається, люди, які мають таких людей поруч, це заслужили, тому що всі ми заслужено щось отримуємо в житті. Десь напрацювали, десь недопрацювали, десь когось обманули, десь допомогли, переступили, розтоптали… І за все це ми отримуємо те, що маємо.

– Про що ви найбільше мрієте?

– Коли ти чогось прагнеш, а життя тобі не дає, виникає питання: для чого це? Для досвіду. Зараз я не в своїй сфері працюю, але мені приємно, що життя дає мені можливість познайомитися з новими людьми. І, до речі, з цими людьми мені працювати дуже комфортно. Можливо, вони стануть моїми новими друзями. Можливо, життя дає тобі шанс змінитися.

Мені б дуже хотілося бути корисною людям. Я до цього поступово йду. В мене зараз така шалена трансформація відбувається! Думаю: а в чому моя місія взагалі, хто я є на цій землі, що я можу дати іншим? Для чого ти взагалі живеш? І таким тернистим шляхом життя тебе кудись виводить.

Вірю, що в мене відбудеться роль в проєкті, який буде дуже важливий для людей. Хочеться втілити персонажа, який допоможе комусь знайти сили жити далі. Дуже хочеться зіграти достойну роль.

З донькою Веронікою. Фото: instagram.com/yanasilence/