Аріна Домскі: Поп-музика не вписується в мій масштаб

Аріна Домскі – колишня учасниця першої “Фабрики зірок”, проєкту, що зробив її відомою поп-виконавицею. Коштовні відеокліпи, трансляції на радіостанціях, участь у національному відборі на “Євробачення-2011”. Але цього здалося недостатньо, оскільки Аріна завжди віддавала перевагу класичній музиці – артистка завершила навчання в училищі імені Глієра за фахом “академічний спів”. П’ятнадцять років тому Домскі остаточно попрощалася з поп-музикою та почала виконувати твори в стилі classical crossover.

За словами самої виконавиці, метою її нового студійного альбому Vivat Vita є наближення класичної музики до широкого загалу. В його основі – твори класичних композиторів: Вівальді, Генделя, Оффенбаха, Шуберта, які Домскі інтерпретувала в сучасному звучанні. В інтерв’ю Коротко про співачка поділилася інформацією про роботу над альбомом під час обстрілів та відключень електроенергії, а також про плани щодо переробки старих хітів.  

– Чому ви вирішили записувати альбом у Києві під час обстрілів та відключень світла, а не в комфортних умовах за кордоном?

– Київ – моя батьківщина. Я тут народилася, тут сформувалася як особистість і як артист. Зараз я живу на дві країни, але саме Київ залишається моєю основою, моїм фундаментом, моєю точкою внутрішньої підтримки. Тому рішення записувати альбом саме тут було обдуманим – не уникати реальності.

У мене була і є можливість працювати за межами країни, записуватися з іншими музикантами, я отримувала подібні пропозиції. Але в Києві – моя команда. Мої люди. Музиканти, з якими я співпрацювала до війни і з якими продовжую працювати зараз. Для мене це не тільки про звук. Це про віру, про спільний шлях, про внутрішню гармонію.

Я глибоко впевнена, що в Україні надзвичайно сильне професійне ком’юніті. Тут працюють дуже обдаровані, чутливі, винахідливі музиканти. І я переконуюся в цьому щодня – у студії, у деталях, у тому, з якою серйозністю та глибиною люди ставляться до музики. Мені важливо створювати цей продукт саме з ними. Розвиватися разом із ними. Залишатися поруч.

У час, коли культурна сфера переживає надзвичайно важкі часи, для мене було важливо не відсторонюватися, а підтримувати. Записуючи альбом у Києві, я не тільки створювала музику – я також підтримувала своїх музикантів морально та матеріально.

Процес був непростим: повітряні тривоги, проблеми з електрикою, перерви в роботі. Частину матеріалів доводилося переносити на флешках додому, щоб у разі небезпеки не втратити запис. Але саме ця вразливість процесу зробила музику щирою.

Якщо я співаю про життя, про світло, про віру – я маю робити це там, де це дійсно має значення. І, можливо, саме тому цей альбом звучить так, як він звучить.

Він виник не в ізоляції, а всередині реального життя.

Аріна Домскі у київській студії, де записувала альбом. Фото: instagram.com/arinadomski

– Наскільки війна ускладнювала процес?

– Війна ускладнювала абсолютно все – графіки, логістику, технічну частину. Повітряні тривоги могли перервати запис у будь-який момент. Були відключення світла, перенесення сесій, постійний внутрішній стрес.

Для вокаліста важливо висипатися, підтримувати чудову форму, дотримуватися розпорядку дня. Це професійний базис. Але в тих обставинах я майже не думала про комфорт.

Я пам’ятаю, як колись читала інтерв’ю Селін Діон, де вона розповідала, що зазвичай ніколи не п’є каву перед студією. Але саме того дня випила, перед записом саундтреку до фільму “Титанік” вона випила кави – і це стала та сама, ідеальна версія. Мені часто згадувалася ця історія.

Бували дні, коли я не висипалася, коли фізично було нелегко. Але приїжджаючи до студії, я казала собі тільки одне: сьогодні треба працювати. Іншого дня може не бути. Іншої нагоди записати саме цю музику – теж.

Є тільки сьогодні. Можливо, десь я могла б заспівати «більш ідеально». Але для мене важливішою була відвертість. Це той голос, який звучав у той час. У тих умовах. З тим внутрішнім станом. І саме тому цей запис для мене живий. Не вилизаний – а правдивий. Війна ускладнила техніку. Але вона поглибила сенс.

– За яким принципом вибирали твори до альбому? Чому ці композиції стали його основою?

– Усе почалося з моєї подорожі минулого року до Венеції. Я відвідала камерний концерт у храмі, де колись служив Антоніо Вівальді. Це був дуже особистий формат – жива музика, простір, акустика. І після концерту я вийшла з таким натхненням, що усвідомила: у моєму репертуарі обов’язково має бути музика Вівальді. Так народився трек Gloria. 

А разом із ним поступово сформувалася концепція всього альбому. Я захотіла, щоб він базувався на шедеврах світової класики – музиці Генделя, Каталані, Шуберта, Оффенбаха і, звичайно, Антоніо Вівальді. 

Аналогічний підхід був і в моєму попередньому альбомі La Vita, який дуже добре був прийнятий публікою та зібрав міжнародних шанувальників. Але цього разу мені хотілося більш зрілого, концептуального звучання.

Я вибирала ті твори, які хотіла переосмислити в сучасній обробці, зберігаючи їхню класичну сутність. У цьому альбомі багато авторських партій, нових мелодійних ліній, тонкої драматургії. Особливе місце посідає трек на музику Франца Шуберта.

Я записала його двома мовами: мовою оригіналу – німецькою та частково українською. У другому куплеті я використала переклад Олени Пчілки – матері Лесі Українки. Мені так сподобався цей текст, його поетична виразність та інтонація, що я вирішила зробити трек двомовним. Для мене це стало символічним поєднанням культур – австрійської музичної традиції та української поетичної спадщини.

Окремо хочу відзначити Barcarolle Жака Оффенбаха. У цьому треку ми поєднали оригінальні мелодійні лінії, власну аранжировку і водночас зберегли класичне ядро твору. Я вважаю його одним із головних хітів альбому саме через це поєднання – поваги до спадщини та сучасного звучання.

Цей альбом – не відтворення класики. Це її продовження в сьогоденні.

– Чи плануєте концерти в Україні на підтримку нового альбому?

– Нові твори обов’язково увійдуть до мого Opera Show, яке у 2026 році я планую модернізувати та фактично перезавантажити. Для мене це не просто концертна програма, а комплексний сценічний формат, який поєднує класику, сучасне звучання та театральну постановку. Зараз я працюю над його оновленням – музичним та концептуальним.

Тому частина матеріалу з нового альбому природно стане частиною цього шоу.

Зокрема для мене залишається важливою історія з великим сольним концертом, який мав відбутися ще до початку повномасштабної війни. Тоді його довелося відкласти. І для мене це не закрита тема.

Я дуже хочу провести цей концерт після закінчення війни – як знакову подію, як момент завершення одного складного етапу і початку нового. Я не люблю оголошувати конкретні дати до того, як усе остаточно узгоджено, але можу сказати точно: я бачу цей альбом на українській сцені. І я хочу, щоб це були не просто виступи, а заходи зі змістом. Оскільки сцена для мене – це діалог. І цей діалог із українською публікою для мене особливо цінний.

Обкладинка альбому VIVAT VITA.