Виконавиця ролі Мавки Аріна Бочарова: Епізоди в озері знімали вночі, при температурі води +10

Фото: пресслужба компанії FILM.UA

Вже незабаром – 1 березня – на екранах кінотеатрів з’явиться романтичний кінофільм-фентезі “Мавка. Справжній міф”, який ми всі з нетерпінням чекаємо. 

Після вражаючого успіху повноформатного анімаційного фільму “Мавка. Лісова пісня” стало зрозуміло, що ця оповідь дуже подобається молоді, тому студія FILM.UA вирішила розширити всесвіт Мавки. Так зародилася думка створити повноцінний кінофільм, де класична історія буде представлена у сучасному стилі.

Фактично, фабула кінофільму не повторює «Лісову пісню» Лесі Українки – це абсолютно інший міф, придуманий сценаристом Ярославом Вайцешиком (“Сторожова застава”, “Конотопська відьма”). Проте, що безсумнівно залишилося в сюжеті, так це те, що загадкова лісова німфа Мавка закохається в людину, звичайного юнака, а далі до цього додаються містика, заздрість і різноманітні пристрасті людські та надприродні.

Він – студент-біолог Лукʼян (Іван Довженко), який потрапив у ліс разом з іншими студентами в рамках наукової експедиції. Вона – дівчина-потопельниця, яка мала б бути бездушно.ю і нещадно.ю, але один випадок змусив її зрадити власну сутність. Ці двоє познайомляться, полюблять одне одного і згодом спільно боротимуться за своє благополуччя. Роль Мавки у кінофільмі виконує 20-річна акторка Львівського театру ім. Л. Курбаса Аріна Бочарова. Для неї це дебют у повнометражному кіно, крім того, вона була наймолодшою акторкою на знімальному майданчику.

Репортерка Коротко про поспілкувалася з Аріною в останній знімальний день кінофільму “Мавка. Справжній міф”.

Для більшості акторів ролі у фільмі “Мавка. Справжній міф” є дебютом в кіно. Фото: пресслужба компанії FILM.UA

Після третього прослуховування почала думати, що мене дійсно затвердять

– Аріно, Мавка – це ваша перша значна роль?

– У кіно в мене певний досвід був, але так, це перша провідна роль у першому моєму повноформатному кінофільмі. 

– Я вас із цим вітаю і хочу запитати, які відчуття від знімального процесу? 

– У мене безліч емоцій. Навіть можу сказати, що я емоційно збуджена, оскільки в голові велика кількість думок, велика кількість відчуттів і аналізу зіграних епізодів. І я невпинно думаю тільки про це. Ну, насправді про щось інше мені зовсім не хочеться думати, бо я щиро щаслива, що в мене така чудова команда. А це, мабуть, найдивовижніше в акторському досвіді, тому мені пощастило. І це я кажу в цілому про всі складові – і про своїх партнерів акторів, і про знімальну групу. У кінофільмі “Мавка” всі були надзвичайно круті. 

– Розкажіть, як ви потрапили до цього проєкту. У вас був складний відбір?

– У мене відбір відбувався у три етапи. І першим етапом були реальні проби, які ми робили разом з Іваном Довженком. А ми з ним добре знайомі в житті, навіть можна стверджувати, що ми – приятелі. Тому я була дуже рада, що саме він став моїм партнером. Після тих перших проб я ніякого результату для себе не очікувала. Та і взагалі я була повністю занурена у навчання, тому після відбору вирішила: спробувала і добре – для досвіду, а далі буде як буде.

А потім були другі проби, після яких я вже почала потроху задумуватися, що не все так просто. Ну а після третього прослуховування ми разом з Іваном вийшли просто приголомшені – тому що почали сподіватися на щось позитивне. Не знаю, як Іван, але я почала уявляти, що мене візьмуть на головну роль. І весь час думала: якщо це станеться, якщо я зіграю Мавку… І це сталося (усміхається). 

– Ні, ну ви ж повинні вірити в себе.

– Я вірю. Я завжди знала, що в мене в житті все буде добре, просто не очікувала, що головна роль трапиться так швидко. 

– А звідки ви це знали? 

– Не знаю, просто дійсно я в себе вірю і думаю, що на акторській ниві на мене чекає захопливий шлях. І мене в цій вірі підтримують мої вірні друзі та близькі люди, тому коли я на проби “Мавки” йшла, ніхто не намагався мене зупинити, всі говорили – йди і покажи їм, що ти найкраща. І саме завдяки цій підтримці я і відчуваю свою цінність і віру в себе.

З виконавцем ролі Лук’яна – Іваном Довженком – Аріна дружить давно. Фото: пресслужба компанії FILM.UA

Емоційні епізоди виявились найважчими

– Ви дивились анімаційний кінофільм “Мавка. Лісова пісня”, можливо, якось себе асоціювали з цією героїнею?

– Анімаційний фільм я дивилася, але Мавка в анімації зовсім інша. Справді, адже є взагалі Мавка в “Лісовій пісні” – вона дуже глибока та чутлива, але в ній немає чогось такого, що є в моїй Мавці. А в моїй Мавці, у кінофільмі, немає чогось такого, що є в мультиплікаційній Мавці. Хоча нас всіх щось об’єднує. Моя Мавка має свою унікальну історію, і вона дуже глибока та трагічна. І вона з цим намагається жити і ставить багато питань. А Мавка у мультику асоціюється у мене з дитинством, з чимось дуже світлим. 

– А ваша Мавка з чим у вас асоціюється? 

– Асоціюється зі спектром різних почуттів, тому що Мавка з Лукʼяном одна, з русалками – зовсім інша. Вона – істота з надзвичайно тонкою душевною організацією, яка відчайдушно бореться за право жити та кохати. І для мене було цікаво аналізувати цю внутрішню боротьбу моєї героїні та розуміти, звідки в ній стільки сил, щоб боротися за право просто відчувати.

– А що для вас було найважчим у цій ролі? 

– Емоційні епізоди – адже це мій перший досвід. Я дуже хвилювалася перед такими епізодами, де мали бути щирі сльози та переживання. Я можу та вмію все це робити, просто мені було важко себе відпустити. Але врахуйте, це ж перші мої серйозні знімання. У перші дні на знімальному майданчику я дуже хвилювалася, а потім усвідомила, що все добре, що мене команда підтримує. І згодом я вже налаштовувалася спокійно, легко та швидко.

Але я б сказала, що фізично найважчими були сцени на озері, де ми знімалися вночі, коли температура води була лише +10 °С. І, звичайно, я від переохолодження захворіла. Але ці сцени на озері настільки гарні й живі, що вони точно варті моїх трьох днів лікування.

Купання в холодному озері закінчилось для акторки застудою. Фото: пресслужба компанії FILM.UA

– Що вам цікавіше грати в кіно – героїнь, схожих на себе, чи абсолютно протилежних?

– Цікавіше грати протилежних персонажів. У мене ще не було досвіду, щоб я грала когось, хто взагалі був би не мною, але я мрію щось подібне зіграти. Я навіть Каті Царик (режисерка кінофільму “Мавка. Справжній міф”. – Авт.) казала, що моя мрія – це зіграти зовсім непривабливу якусь огидну особистість. Тому що в мене такого ще не було, хіба що в театрі одна така роль була на іспиті. А тут я Мавку роблю більше своєю. Ми більше схожі, ніж відмінні з нею.

– Ви сказали, що давно знайомі з Іваном Довженком, а я навіть знаю, що ви подруга його дівчини. Тобто ви друзі з однієї компанії, тому хочу запитати: як вам вдавалося грати кохання? Чи вас навчають цьому в інституті? 

– Дійсно так. Грати та відчувати кохання – це можна розділити без проблем. Ми, коли граємо кохання, не обманюємо чи прикидаємося, а використовуємо інструменти, які ми здобули протягом навчання. Нас вчили, як зіграти епізод, де ти нібито кохаєш людину. І це легко. Насправді найлегше, що було на цих зйомках, – це співпраця з Ванею. Тому що я його відчуваю, мені з ним комфортно. І мені здається, що наша лінія побудована правильно. 

“Найлегше, що було на цих зйомках, – це партнерство з Ванею”, – каже Аріна. Фото: пресслужба компанії FILM.UA

Стати знаменитістю ще не готова

– Всі розуміють, що як тільки кінофільм “Мавка” вийде в прокат, ви станете відомою. Чи готові ви до цього? 

– Ви ж розумієте, що ні. Я не замислююсь, наскільки популярним буде цей кінофільм чи що мені це дасть. Я поки що думаю, і я в цьому впевнена, що я прийду в кінотеатр і буду спостерігати лише за своєю грою, помічати всі свої помилки і всі свої досягнення, тобто ті речі, які я зробила правильно як акторка. Але що буде далі, покаже час. І я зараз повністю занурена в процес, і мені добре від думки про те, що це все створюється з любов’ю. І мені цього достатньо. 

– Я спостерігала за вами на знімальному майданчику, ви така зосереджена. Ви завжди така? 

– Так. Хоча бували моменти, коли я була зовсім розгублена і навіть поплакала. Це все через те, що якось я була неорганізована. Але здебільшого я дійсно дуже зібрана та відповідальна. 

– А що може вивести вас з рівноваги? 

– Просто перевтома. Я відчула в якусь зміну, що дуже сильно втомилася, але мені було достатньо двох вихідних, щоб все знову пішло, як раніше.

– Я знаю, що ви студентка Львівського національного університету ім. Івана Франка, але мені цікаво, хто вас навчає акторству? 

– Я навчаюся у Львові і граю в Театрі Курбаса. Мій наставник – актор цього театру Андрій Водичев. Але він для мене є майстром не тільки в акторській сфері, тому що він навчає мене багатьом важливим речам як людина. І я йому найбільше вдячна в своєму кар’єрному шляху, тому що він багато чому мене навчив. І Андрій Володимирович був радий, що я зніматимуся, адже деякі майстри забороняють своїм учням брати участь у зйомках кіно. Вони кажуть, що “зйомки у вашому житті зʼявляться лише після закінчення навчання, коли ви хоч щось матимете з точки зору професії”. А мій майстер завжди мене підтримував і казав, що мій шлях – це мій шлях, тому я маю робити те, що бажаю, що відчуває моє серце. 

– Я знаю, що на початку акторської карʼєри дуже важливо зустріти людей, які тебе підтримають і навчать професії. А під час знімання кінофільму “Мавка” хто вам найбільше допомагав знаходити ідеальний варіант? 

– Катя (Царик. – Авт.) мене дуже підтримувала. Вона давала мені чіткі завдання. Одного разу я не могла швидко знайти стан, який мала зіграти, а це мало бути сильне розчарування, біль, зрада та несправедливість. І Катя побачила мою проблему, відвела мене в сторону, і ми трохи попрацювали – нам вистачило однієї хвилини, щоб вона мені запропонувала різні образи, і я одразу зрозуміла, що і як грати.

Наприклад, для одного з епізодів вона дала мені образ, ніби у мене всередині пече, цей вогонь розпалюється дедалі сильніше, і мені від цього дуже боляче. І від цього відчуття, від тіла, я вже перейшла до емоцій. 

Катя все чуттєво пояснювала, тому ми всі відразу починали співпереживати і завжди вірили тому, що вона говорить. І зараз я розумію, що успіх кінофільму якраз в тому, як режисер бачить і відчуває історію. А Катя цю історію відчула на 100%.