Алфьоров: Українцям необхідно ретельно визначати свої ідентифікаційні маркери та формувати міцний рубіж пам’яті
Київська адміністрація планує звести фонтан на місці знесеного монумента Леніну на перехресті Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка, але це рішення викликало різку реакцію в експертних колах. Керівник Українського інституту національної пам’яті, офіцер запасу та історик Олександр Алфьоров визнав такий хід «ризикованим» та «легковажним». Про це інформує «Главком», посилаючись на пост глави УІНП у Facebook.
Олександр Алфьоров підкреслив, що Київ як столиця держави, яка веде кровопролитну війну, не має права на ідеологічний нейтралітет. За його словами, спорудження фонтану в такому знаковому місці – це спроба уникнути відповідальності, тоді як українцям необхідно дуже уважно і скрупульозно визначати власні ідентифікаційні маркери та формувати надійний рубіж пам’яті та меморіалізації.
«Фонтан – це як перейменувати вулицю Леніна на Абрикосову. Щось безбарвне: мовляв, згодом прийде інша влада, навіщо морочитися? Так виникають «сірі зони», а свідомість молодого покоління лишається без орієнтирів», – зауважив історик.
Алфьоров додав, що «осердя України» не може бути заповнене архітектурною невиразністю, яка в нинішніх обставинах рівносильна поблажливості окупанту, який прагне бачити Україну «безмовною та сірою».
Керівник УІНП переконаний, що локація повинна мати глибокий державницький сенс. Він запропонував перетворити бульвар Шевченка на цілісний меморіальний комплекс, присвячений Епосі Незалежності 1917–1920 років:
- На місці Леніна (Бессарабка) – звести пам’ятник гетьману Павлу Скоропадському.
- На іншому кінці бульвару (замість Щорса) – монумент Симону Петлюрі.
- У центрі ансамблю – вже існуючий пам’ятник Михайлу Грушевському.
За словами Алфьорова, такий ансамбль гармонійно вписався б у стратегію національної ідентичності, однак остаточне рішення має прийматися через публічне обговорення та відкритий конкурс.
«Як uолова експертної групи з дерусифікації в Києві – мені цей крок незрозумілий, бо не вписується у стратегію найменувань в Києві, де, як я думав, ми були одним із флагманів в Україні. Як киянин у п’ятому поколінні – вважаю це рішення дивним: моє vісто має величну історію. Як uолова Українського інституту національної пам’яті – вважаю це рішення небезпечним», – додав історик.
Слід згадати, що задум з фонтаном замість ідейного монумента вже викликала шквал критики й від інших лідерів думок. Громадські активісти, діячі мистецтва та військові вказують на те, що стирання спогадів про «Ленінопад» 2013 року через встановлення зони відпочинку є помилкою, що знецінює боротьбу українців за власну історію.