39
Криміналістика як наука виникла внаслідок великого зростання злочинності в другій половині ХІХ століття. Практика старих методів затримання зловмисників не працювала, а часом і зовсім призводила до несправедливих звинувачень. До розробки нових цілісних систем правосуддя працювали примітивні схеми – зізнання під тортурами, показання свідків тощо. Тому поступово погляди на методологію розслідування злочинів змінювалися. Водночас зміни відбувалися і в самому суспільстві.
Перша промислова революція не лише вплинула на економіку та соціальну структуру людства, а й стала каталізатором демократичних процесів. Трансформації призвели до прискорення урбанізації, що сприяла концентрації злочинності в міста. Злочини стали більш досконалими, адже виникли нові форми для їхнього втілення, пов’язані з промисловою власністю, крадіжками на фабриках, контрабандою, шахрайством, організованою злочинністю, умисним спричиненням смерті іншій людині тощо.
Першим, хто заклав основи криміналістики, вважається французький злочинець Франсуа Відок. У 1811 році він створив особливу бригаду паризької кримінальної поліції Сюрте, що складалася з колишніх злочинців.
Відок розробив метод порівняння почерку і зібрав перші криміналістичні архіви. Він також уніс перші основи в розробку фоторобота і профілювання. Використовуючи свою пам’ять на обличчя, а також знання про кримінальний світ, Відок упізнавав злочинців за зовнішністю. Його система профілювання, безумовно, була недосконалою і незабаром застаріла.
Після Франсуа Відока криміналістику формували й розвивали інші послідовники, які зробили ключовий внесок і визначили сучасні галузі розвитку.
Альфонс Бертільйон розробив антропометричну систему ідентифікації злочинців, яка отримала назву «бертільйонаж». Ця система включала в себе вимірювання різних частин тіла і фіксування фізичних характеристик злочинців.
Сам термін «криміналістика» запровадив австрійський юрист Ганс Гросс. Він також один із перших, хто почав інтегрувати кримінологію в криміналістику. Тобто Гросс вивчав фундаментальні питання про мотиви злочину і почав розвивати відповідні психологічні аспекти у своїй методології.
Вчення Гросса лягли в його роботу «Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії і поліції» 1892 року. За його розробками навчали не лише студеїв Відня, а й здобувачів освіти в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, до якого Ганса призначили викладати у 1898 році.
“Каштан NEWS” розповідає про видатну постать в історії української криміналістики – Георгія Рудого.
Георгій Михайлович Рудий – талановитий криміналіст-практик, який із 1901 до 1907 років керував розшуковою частиною київської поліції. Він визначив розвиток дактилоскопії на теренах України, службового собаківництва і «слідчої валізи». Також став основоположником експертно-криміналістичної служби України.
Майбутній слідчий народився в невеликому селі Терешки, що нині в складі Вінницької області. Щодо року народження, в дослідників біографії Рудого виникають сумніви. Деякі, покладаючись на документ про складання іспитів за 1894 рік, припускають, що поліцейський народився 1863 року. Інші заперечують це, вважаючи, що Георгій Михайлович міг з’явитися на світ у 1862 році.
Згодом Георгій навчався в місті Бердичів, де і став на військовий облік. Однак військово-лікарську комісію він не пройшов, про що свідчить документ про військову повинність, виданий у листопаді 1883 року. Майбутньому слідчому поставили діагноз «сльозова фістула лівого ока та коризний процес носових кісток».
Але, як потім покаже час, цей факт не поставить хрест на кар’єрі Георгія.
17 січня 1886 року майбутній новатор отримав дозвіл на володіння вогнепальною зброєю – йому було дозволено мати мисливську рушницю і револьвер.
Через два роки Георгій отримує посаду волосного писаря в місті Умань, де відзначиться чудовими здібностями і абсолютно сумлінним ставленням до своїх обов’язків. На цій посаді криміналіст пропрацює рік, а потім ще три роки займатиметься діловодством.
Напрацювання криміналіста
У 1892 році Георгій Рудий розпочав поліцейську кар’єру на посаді помічника пристава першої частини Умані. І практично одразу Георгій Рудий відзначився чудовою діяльністю в службах правопорядку, адже завдяки йому було знешкоджено осередок виробництва та збуту фальшивих монет. У той час фінансові махінації набирали обертів, монети підробляли віртуозно на всій території України. Однак провівши педантичний аналіз, Георгій виявив невідповідності розмірів та кольорів монет. Таким чином, встановивши факт фальсифікації, незабаром слідчі вийшли на шахраїв.
Для подальшого просування кар’єрою Георгію потрібно було отримати чин, для чого у віці 31 року він складає випробувальні іспити і незабаром отримує бажану посаду. У перші роки на новій посаді Рудий показує себе вельми гідно, за що отримує схвальні відгуки не тільки від влади, а й преси.
Приміром, 8 лютого 1896 року про одну з розкритих справ слідчого написали у виданні «Київське слово». У матеріалі йшлося про те, що в одному з уманських колодязів було знайдено тіло невідомого. Як пізніше з’ясувалося, вбитим виявився Терентій Товбух із села Войтівка на Уманщині. За день до смерті чоловік перебував у сусідньому селі Кочубеївка, де судячи з усього, отримав 18 рублів за роботу. Однак додому Товбух повертався не сам, а в компанії іншого селянина. Тому слідчі дійшли висновку, що компаньйон Товбуха міг бути вбивцею, оскільки на місці виявлення жертви коштів, а також верхнього одягу не було.
У ніч на 16 травня 1896 року в кар’єрі слідчого трапилася неприємність. У Георгія виник конфлікт із двома підпоручниками Данилевським і Паскудіним, які чинили заворушення в Умані, перебуваючи не в тверезому стані. Георгій зміг заспокоїти дебоширів, а потім виступив свідком на суді в цій справі. Однак саме цей неприємний інцидент потім вплинув на кар’єру перспективного слідчого. Невдовзі Рудому під тиском високих чинів було заборонено певний час працювати в Києві та Умані.
Наприкінці ХІХ століття способи, методологія та інструментарій криміналістики, які нині є нормою, змінювалися та затверджувалися. На території України такі нововведення лише проходили етапи апробації та становлення.
І саме Георгій Рудий стояв біля витоків цих процесів. У 1901 році, аби перейняти досвід зарубіжних колег, Георгій Михайлович відвідує Париж і Лондон, де детально вивчає принципи роботи поліцейських служб.
Надалі він зосередився на систематизації уявлень, які отримав під час поїздки, і виокремив 32 типи злочинців, що на той час оперували в російській імперії. У 1902 році слідчий запровадив систему розшуку та нагляду в діяльність київської поліції. Контекст методології передбачав спеціально розроблені картки білого кольору, які готували на кожну особу в 3 екземплярах, та 2 червоні примірники – для злочинців, яких розшукують або які перебувають під таємним наглядом. Ці документи розподілялися шухлядами спеціальної шафи, де зберігалися матеріали справ. Так Рудий започаткував досьє.
Восени 1903 року Георгій перебував у відрядженні, під час якого захопився новим методом дрезденської поліції – дактилоскопією (ідентифікація людей за відбитками пальців).
В 1904 році Рудий інтегрував цей метод в українську практику і заснував перше в імперії дактилоскопічне бюро. Згодом метод удосконалили розробками англійця Френсіса Гальтона, який детальніше розкрив питання класифікації папілярних узорів пальців рук. Відтоді ця система була покладена в основи дактилоскопічної класифікації України.
Це нововведення відразу дало позитивний результат. Лише за перший рік його запровадження в Києві дактилоскопічну реєстрацію пройшло 1 987 осіб, а за наступні два роки – 2 407.
Дактилоскопія – не єдина новація Георгія Михайловича, адже український правоохоронець запозичив у закордонних колег ідею створення валізи слідчого, в якій би містилися всі необхідні інструменти для розслідування.
У 1904 році Рудий купує перших чотирьох службових вівчарок у Німеччині, а в 1905 році видає «Інструкцію чинам Київської розшукової поліції», де розписує перші методичні рекомендації щодо залучення службових собак у розслідування.
Справа Бейліса
З-поміж інших справ, які вдало вів київський слідчий, 1913 року Рудий узяв участь у приватному слідстві над найгучнішою тоді справою Бейліса.
Рудий був присутній під час огляду місця подій. І саме він поставив конкретне, вичерпне запитання, яке згодом відіграє найбільш вагому роль у реальному слідчому процесі. Київського слідчого цікавило, чи були знайдені сліди крові на місці злочину. Також Георгій Михайлович припустив імовірність того, що хлопчика вбили в іншому місці, додавши, що мотивом злочину було те, що Ющинский сам став свідком якогось злочину.
Як згодом виявила судмедекспертиза припущення щодо перенесення тіла хлопчика з одного місця в інше – було істиною. Тіло Андрія Ющинського було знекровлене. Водночас Георгій не прогадав і з мотивом.
Володимир Голубєв був призначений наглядати за розслідування. Саме він був відповідальним за фабрикування «справи Бейліса».
Проте все розслідування обернулося зовсім інакше. Це вбивство зіграло на руку царській юстиції, яка намагалась загальмувати в країні демократичні реформи.
Отже, у вбивстві звинуватили київського міщанина єврейського походження Менделя Бейліса, який жив неподалік. Цю подію визначили як ритуальний злочин проти християнського хлопчика.
Утім Рудий разом із Миколою Красовським та іншими правоохоронцями, які були залучені до приватного розслідування, знайшли справжніх убивць.
Як усе було
Між Андрієм Ющинським та його товаришем Женею Чеберяком стався конфлікт. Женя пригрозив Андрію, що розповість його батькам про Андрієві прогули училища, в свою чергу Ющинський заявив, що розкаже поліції про матір Жені Чеберяка.
Тоді мати Жені, Віра Чеберяк, була відомою в кримінальних колах скупницею краденого.
Тож, Віра, дізнавшись про погрози Андрія від свого сина, вирішила разом зі своїми спільниками усунути Ющинського як небажаного свідка.
У 1918 році особова справа Георгія Рудого обривається. 25 лютого у віці 55 років талановитий київський слідчий був убитий невідомими. Припускають, що вбивцями могли бути зловмисники, яких Георгій колись допоміг посадити. Так, за свій кар’єрний шлях Рудий здобув не тільки друзів, а й ворогів.
Однак навіть через деякий час його методи вдосконалювалися, систематизувалися і лягли в основи сучасної криміналістики.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
