У березні виповнилося 105 років від дня народження одного з найвидатніших київських зодчих другої половини XX століття Авраама Мілецького.
На жаль, сьогодні його ім’я відоме переважно науковцям та дослідникам архітектури, хоча він залишив по собі чимало знакових споруд, які сформували обличчя нашого міста наприкінці минулого сторіччя.
Знакові споруди Авраама Мілецького на Площі Слави у 1980-х. Фото спільноти «Клуб корінних киян»
Авраам Мілецький народився 10 березня 1918 року в єврейській родині в місті Києві. Дитинство та юність майбутнього архітектора припали на складні часи: маленький Аві пережив лихоліття громадянської війни, голодні та бурхливі 20-ті. Спочатку школа, потім — вища освіта в Київському інженерно-будівельному інституті, де навчався у видатного архітектора Йосипа Каракіса…
Однак, грандіозні плани молодого зодчого трагічно обірвала війна. Тоді юнак і подумати не міг про те, що наступні чотири роки кардинально перекроять його подальшу долю, залишивши назавжди трагічний слід: у Бабиному яру загинули його мати й бабуся.
Письменник Віктор Некрасов та Авраам Мілецький. Фото з особистого архіву В.Некрасова
У перші дні війни архітектор вирушив на фронт, де пройшов служив сапером у технічних військах, а також брав участь у визволенні рідного Києва. За героїзм та мужність був нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За оборону Києва», «За перемогу над Німеччиною».
Цікавим фактом з його біографії тих часів є те, що саме Авраамові Мілецькому випала честь брати участь у проєктуванні монумента на честь легендарної події Другої світової війни — зустрічі союзних військ на Ельбі, яка стала початком повного кінця гегемонії нацистського режиму в Німеччині.
Обеслік та вічний вогонь у Парку слави. Фото з відкритих джерел
У 1946 році архітектор розпочав свою роботу в Київпроєкті, де поставив собі за мету створення концепції Меморіалу жертвам Бабиного Яру, щоб увічнити пам’ять про своїх рідних.
На жаль сам проєкт не вдалося втілити: з політичних та ідейних мотивів конкурс був згорнений, а на пам’ятному місці тривалий час стояв лише гранітний камінь…
Також Авраам Мілецький став активним учасником створення іншого пам’ятного Меморіалу. Прогулюючись наддніпровськими терасами Києва, увагу кожного завжди приковують визначні пам’ятні місця українського народу. Однак мало хто знає, що саме Авраам Мілецький входив до складу групи архітекторів-розробників Парку Вічної Слави, відкритий у 1957 році.
Проєктна документація самого парку та його структурних елементів зберігається у Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України).
Найбільш значущим елементом композиції парку є тридцятиметровий монумент. Поруч з ним відкривається чудовий дніпровський краєвид. Присвячено монумент невідомим героям, які поклали своє життя у боротьбі на полях битв Другої світової війни за Україну, за близьких та рідних людей, за честь та свободу…
Парк Слави. Фото: Вікіпедія
Пам’ятник та Музей Жертв Голодомору, відкритий у 2008 олці. Фото: Вікіпедія
З боків центральної алеї, що веде до постаменту, облаштовано пам’ятні плити, куди було перенесено останки визволителів Києва з Аскольдової могили, парків та скверів столиці.
За задумом Авраама Мілецького, у південно-західній частині парку були облаштовані дитячі майданчики, відомі як «майданчики миру». Створені вони були для прийдешніх поколінь щастя яких віддали свої життя мільйони воїнів-героїв.
Дослідники вважають, що цей символічний елемент підкреслює трепетне ставлення архітектора до своїх робіт, глибокий зміст, духовну повноту та багатогранність.
У 2008 році на території Парку Вічної Слави створений комплекс Національного музею Голодомору-геноциду.
У наступні десятиліття Авраам Мілецький стає одним із тих архітекторів, які сформували тогочасний архітектурний образ Києва.
Він також брав участь і у післявоєнній відбудові Хрещатика: є одним із творців проєкту готелю «Україна».
Київський палац для дітей та юнацтва. Фото з альбому «Мистецтво» 1982 рік.
Серед знакових споруд зодчого можна також виділити проєкт Київського палацу для дітей та юнацтва, який за радянських часів називався Палацом піонерів.
Споруда є комплексом будівель трьох різних за висотою будівель: головного корпусу, майстерень та готелю, який призначався для розміщення юних туристів.
Початковий проєкт був справді дивовижним, аж ніяк не типовим для позашкільних закладів того часу. Вважалося, що дозвілля для молоді у столиці українських земель мало бути організоване за вищим розрядом і Аврааму Мілецькому повністю вдалося втілити задум у життя.
Проєктні креслення Палацу для дітей та юнацтва. Фото: «Київські проєкти реалізовані та нереалізовані»
Фото: «Київські проєкти реалізовані та нереалізовані»
Так, у споруді для дітей планували відкрити: концертно-театральний зал, кінотеатр, ігротеку, музичні студії, скульптурну майстерню, драматичний гурток, фізичні лабораторії (навіть відділ ядерної фізики), майстерню з широким вибором верстатів, клуб кораблебудування з внутрішнім басейном для випробувань моделей, теле- та кіностудію, зал рибництва з басейнами та акваріумами, клуб астронавтів, кролятник та голубник, оранжерею, метеостанцію і, навіть, цілу дитячу фабрику іграшок, а також серію типових гуртків з гірних дисциплін та предметів.
Проєкт «Палац піонерів у Печерському районі м. Києва». Фото: ЦДНТА України
Фото: ЦДНТА України
Ескіз вітражів. Фото: ЦДНТА України
Фото: ЦДНТА України
Крім того, при оформленні фасадів та внутрішнього простору йому вдалося у співавторстві з художниками-монументалістами, творчим тандемом Ади Рибачук та Володимира Мельниченка створити унікальні та неповторні експресивні мозаїки в українському національному стилі, що ще більше посилювало колорит споруд.
На думку істориків архітектури, Аврааму Мілецькому вдалося створити справжню казку для дітей та підлітків.
Іншим знаковим проєктом зодчого вважається Київський крематорій на Байковому цвинтарі, виконаний у стилі неомодернізму, що за формою нагадує пелюстки великої квітки.
Крематорій на Байковому цвинтарі. Фото: АРВМ
До складу комплексу входив грандіозний витвір українського монументального мистецтва, справжнє диво — Стіна Пам’яті на Байковій горі. Унікальний барельєф розмірами: 213 метрів завдовжки та до 14 метрів заввишки, психологічно складний твір, присвячений темі життя та смерті.
Процесія з небіжчиком, ніби на човні пропливає крізь алегоричні образи єдиного сакрального міфу у стилі національних українських уявлень про потойбічне життя. Близькі померлого, вдивляючись у сюжети, з кожним кроком приходять до усвідомлення того, що їхня особиста втрата лише частина безмежного океану пам’яті.
Ескіз Стіни Пам’яті. Фото: АРВМ
Барельєф висвітлював змісти, табуйований у радянські часи, в результаті за наказом комуністичної влади новостворену Стіну пам’яті залили бетоном.
Лише декілька років тому, розпочався процес його відновлення. Тож на сьогодні вже можна побачити фрагмент цього унікального мистецького панно.
Також серед творчого доробку архітектора можна виділити оригінальну споруду готелю «Салют», а також яскраву Пейзажну алею, що з 2009 року прикрашена химерними, незабутніми скульптурами різних звірів, дівчинки з подушкою, мозаїкою кота-сороконіжки; та реконструкції візитівки столиці — Андріївського узвозу та Центрального автовокзалу.
Авраам Мілецький брав участь у створенні архітектури повоєнного Хрещатика. Фото: Микола Козловський
На початку 1990-х архітектор емігрував до Ізраїлю, де завершив свій життєвий шлях у 2004 році у віці 86 років. До рідного міста йому вже не судилося повернутися…
На думку дослідників архітектури, творчість Авраама Мілецького багато в чому визначив звичний нам образ столичного міста кінця минулого сторіччя. Його проєкти вважаються пам’ятками модернізму, а в кожен свій проєкт він вкладав безліч прихованих смислів та алегорій, роблячи світ навколо себе яскравим та фантастичним.
Приклад Авраама Мілецького та подібних до нього архітекторів, видатних діячів української науки та техніки наочно демонструють значущість та важливість архівів, адже саме завдяки їм документальна пам’ять надійно зберігається, щоб майбутні покоління з усього світу мали змогу доторкнутися до видатних творців української історії, відчути гордість за нашу країну та, можливо, створити нові перспективні рішення, які перевернуть світ.
Якщо у вас запитають: «Хто такий Мілецький?», ви сміливо зможете провести повноцінну екскурсію Києвом і кожне з багатьох місць, до створення яких приклав свою руку видатний архітектор, просто не залишить вашого співрозмовника байдужим.
Провідний архівіст ЦДНТА України Тимур Андреєв для «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
