Віктор Зарецький є знаковою постаттю в українському мистецтві XX століття. На думку мистецтвознавців, художник належав до небагатьох митців, чия творчість охоплювала всі основні художні стилі та течії: жанровий реалізм, імпресіонізм, експресіонізм та модерн.
За життя видатний художник-шістдесятник стверджував, що має двох духовних батьків: Тараса Шевченка та Густава Клімта, чия творчість мала надзвичайний вплив формування його власного стилю. Зарецький здійснив переворот в українському мистецтві, виробивши власний стиль — українську неосецесію.
Віктор Зарецький. Фото з відкритих джерел
В останні роки життя у майстерні. Фото з відкритих джерел
В експозиції «Віктор Зарецький. Графіка. Ретроспектива» представлені понад 90 робіт різних періодів його творчості, починаючи зі студентських малюнків 1940-х років до зрілих творів кінця 1980-х років.
Організатором проєкту став колекціонер та учень митця Олексій Василенко. Творчості відомого художника він присвятив свої книги «Графіка В. Зарецького 1940–1980-х рр.» та «Контркультура. Графіка „неформальних академіків“ 1950-80-х».
Про своє спілкування з художником розповіла мистецтвознавиця Олеся Авраменко. Фото: Музей Києва
«Графіка Віктора Зарецького — це дуже жива та вишукана мова митця. Він малював, як дихав. І це живе дихання непересічного митця, який вплинув своєю творчістю на розвиток українського мистецтва другої половини XX століття, ми вловлюємо й долучаємося до нього, гортаючи графічні аркуші представленої колекції», — зазначає мистецтвознавиця Олеся Авраменко, авторка книги «Терези долі Віктора Зарецького».
Серія автопортретів Віктора Зарецького. Фото: Тетяна Асадчева
Митець вважав, що основою гарної картини є малюнок. Саме через це, він дуже прискіпливо ставився до малюнку, ніколи не відносився до нього, як до допоміжного інструменту. Розумівся він і на виразних особливостях графічних технік.
Вірогідно цей сплав багатьох умінь художника надавав його роботам такої легкості, невимушеності та точності.
В експозиції представлені графічні твори різних років. Фото: Тетяна Асадчева
«Глядачі мають унікальну можливість побачити роботи видатного митця різних жанрів: портрет, пейзаж, анімалістику та жанрові сцени та скласти уявлення про неабияке обдарування Зарецького-графіка, адже експозиції творів цього жанру представлені значно рідше, за виставки живопису», — розповідають куратори експозиції в Музеї Києва.
Визнання творчості Віктора Зарецького припало на 50-60-ті роки ХХ століття. Фото: Тетяна Асадчева
Зарецький народився 8 лютого 1925 року у місті Білопілля на Сумщині. За спогадами близьких, малювати він почав дуже рано та майже цілодобово, списуючи олівці до крихітного шматочка, який утримувати в пальцях було неможливо.
У роки навчання в Київському художньому інституті, молодий художник став стипендіатом іменних студентських стипендій: Рєпінської та Сталінської. Його вчителями були знані тогочасні корифеї українського живопису: Ілля Штільман, Михайло Шаронов, Карпо Трохименко, Олексій Шовкуненко та Сергій Григор’єв.
Професійні успіхи юнака були настільки знаковими, що його залишили викладати живопис в художньому інституті.
Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
За свідченням дослідників, митець починав свій творчий шлях у період ідеологічних догматів, чітко визначених соціалістичним реалізмом. Спочатку він прагнув їх сумлінно дотримуватися, але з часом зрозумів, що прагне більшого, спробувавши реалізувати себе у книжковій ілюстрації.
Яскравою сторінкою в історії українського мистецтва 60-х років став творчий тандем митця та його дружини — художниці-правозахисниці Алли Горської, що увійшов відіграв також значну роль в історії українського дисидентського та правозахисного руху.
Фото: Тетяна Асадчева
У співавторстві, вони разом з іншими знаними монументалістами, створили понад три десятки великих мозаїчних панно в різних регіонах країни, зокрема в оформленні театрів у Івано-Франківську, Сімферополі та Сумах, а також урочистих залів у консульствах НДР, Чехословаччини, Польщі, які на той час будувалися в Києві.
Після загибелі Алли Горської у житті митця почався новий період, пов’язаний з переживаннями, спричиненими трагічною подією. Відповідно, у 70-ті роки творчість митця набула темних барв, що, зокрема, відчувається у тематиці. Вже у 80-ті розпочався новий — клімтівський період, митець повернувся до експериментів.
За життя митець належав до тих авторів, за якими пильно стежила тогочасна радянська влада.
Мистецький проєкт триватиме до 20 листопада. Фото: Тетяна Асадчева
Вважалося, що його творчість не вписувалася в заангажований культурний контент, тож, сам митець навіть не мав прижиттєвої експозиції.
Свою розраду митець знаходив не лише у творчості, але й у викладанні.
У 1978 році він відкрив власну художню студію, створивши власну педагогічну систему, яку втілив у праці «Роздуми у полотна». У художній студії навчалося понад 200 учнів. Серед них — відомі майстри: Арсен Савадов, Олеся Авраменко, Костянтин Кунцевич, Олександр Куриненко та інші.
Помер після тривалої важкої хвороби 23 серпня 1990 року. Похований на Берковецькому цвинтарі.
У 1994 році Віктор Зарецький був посмертно нагороджений Національною премією імені Тараса Шевченка.
Виставка «Віктор Зарецький. Графіка. Ретроспектива»
Коли: до 20 листопада, графік роботи: ср.-нд. 12:00-19:00, пн-вт-вихідні;
Де: МВЦ сучасного мистецтва Музею Києва, вул. Б. Хмельницького, 7
Вартість квитка: 100/80 ₴ (повний/пільговий).
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
