Юрист Мицик вважає, що правоохоронна структура часто реагує зважаючи на суспільний розголос, а не на закон
Відгук поліції під час теракту в столиці 18 квітня 2026 року розкрила глибоку проблему українського законодавства: правоохоронці часто сумніваються, чи використовувати зброю через побоювання опинитися за ґратами. Про це проголосив адвокат Олег Мицик, аналізуючи дії правоохоронців під час екстреної ситуації, повідомляє «Главком».
Розглядаючи повідомлення про те, що правоохоронці начебто могли покинути місце інциденту, Мицик зауважив: «Якщо втекли і покинули травмовану дитину – діяння вкрай сором’язливе і підлягає кримінально-правовій оцінці». Однак основну увагу юрист скерував на те, чому поліція часто показує нерішучість.
Згідно з словами адвоката, головна проблема полягає у тому, як держава оцінює вчинки правоохоронців «постфактум». «Рішення про застосування зброї поліцейський чи військовослужбовець в Україні ухвалює миттєво, але живе з його наслідками роками», – акцентує він.
Мицик привів два гучні випадки, які, на його погляд, демотивують силові інститути.
Випадок Колмогорова (2014 рік)
Юрист нагадав, що ситуація трапилася в зоні бойових дій на блокпості поблизу Маріуполя.
«Нічний час, транспортний засіб рухається в напрямку моря, не зупиняється на вимоги військових і, за матеріалами справи, подає світлові знаки у бік узбережжя (в море), після попереджувальних дій відкривається вогонь, у транспортному засобі помирає пасажирка, надалі держава кваліфікує це як навмисне вбивство, суд першої інстанції дає 13 років позбавлення волі, при тому, що стріляли декілька військових, але відповідальність фактично покладається на одного», – нагадує обставини випадку адвокат.
Через роки в касації вирок було анульовано, а Колмогорова звільнили просто в залі суду. «Тобто людина в умовах бойової обстановки спочатку отримує 13 років за навмисне вбивство, а потім держава визнає, що не може це довести», – наголошує адвокат.
Випадок патрульного у Дніпрі (2023 рік)
Інша подія, яку пригадав юрист, трапилася у 2025 році у Дніпрі, коли звичайна перевірка авто патрульними за декілька хвилин перетворилася на конфлікт. Водій автівки, котру зупинили копи, поводився агресивно, почав чинити активний спротив, а згодом застосував силу до поліцейських. Фактично стався напад на жінку-поліцейську, нападник зламав їй ніс, наніс інші пошкодження. Напарник поліцейської застосував табельну зброю, в результаті чого нападник помер. «Далі юридична кваліфікація знову максимально жорстка – навмисне вбивство плюс перевищення повноважень, справа розглядається в суді, запобіжні заходи змінюються, але остаточного вироку немає вже тривалий час, при тому, що сам факт нападу і насильства щодо поліцейських ніким не заперечується», – зазначає адвокат.
На думку Мицика, в обох випадках картина однакова, людина діє в умовах небезпеки, часто в стресі, в умовах, де затримка може коштувати життя, але після цього її дії роками розбираються в кримінальному процесі, причому з найважчою стартовою кваліфікацією. Питання тут навіть не до конкретних судів чи слідчих, проблема глибша, вважає він.
Адвокат наголошує, що в українському законодавстві формально існують інститути необхідної оборони, крайньої необхідності, уявної оборони, застосування сили правоохоронцями, але фактично немає чіткої, передбачуваної межі, де закінчується правомірна дія і починається злочин, а кожен випадок оцінюється постфактум, в інших умовах, іншими людьми і часто через призму наслідку, а не ситуації, в якій приймалося рішення.
Мицик вважає, що правоохоронна структура часто реагує зважаючи на суспільний розголос, а не на закон. «Це популізм у діях правоохоронної структури, коли одразу після інциденту виникає потреба швидко зреагувати… і, по суті, вгадати очікування суспільства. У таких умовах початкова кваліфікація нерідко формується з огляду на те,«як це виглядатиме» і куди в цей момент «дме вітер» громадської думки», – зазначає Олег Мицик.
На думку юриста, допоки межа між необхідною обороною та злочином не буде чітко визначена, правоохоронці будуть діяти під тиском страху перед в’язницею.
«Дехто сумнівається там, де потрібно діяти негайно, дехто діє і потім роками доводить, що не є злочинцем», – резюмував адвокат.
Нагадаємо, стрілок, котрий влаштував теракт у Києві і холоднокровно вбив шістьох людей, спершу посварився із сусідом і вистрелив у нього з травматичного пістолета.
Раніше генерал поліції Євгеній Жуков подав у відставку з посади начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Рішення про відставку було ухвалено після скандалу з патрульними поліцейськими, котрі прибули на місце теракту в Києві, але втекли після пострілів.
Також Нацполіція розпочала службове розслідування щодо дій поліцейських під час теракту в Києві. На період перевірки двох партульних усунено від виконання службових обов’язків. За фактом неналежного виконання службових обов’язків працівниками поліції під час теракту у столиці розпочато кримінальне провадження.
Напередодні в мережу потрапило відео, на якому зафіксовано бездіяльність двох працівників поліції, котрі не вжили заходів для знешкодження нападника. Правоохоронці, котрі прибули на виклик, покинули місце події одразу після перших пострілів. У коментарях під постом у мережі користувачі зазначали, що через дії поліцейських цивільні особи залишилися без захисту. Зокрема, дитина була змушена рятуватися від вогню самотужки, а одному з дорослих чоловіків врятуватися не вдалося.
Як відомо, 18 квітня у Голосіївському районі столиці 58-річний уродженець Москви відкрив стрілянину по людях, після чого забарикадувався у приміщенні супермаркету та утримував заручників. Одночасно виникла пожежа у квартирі, де був зареєстрований нападник. На місце оперативно прибув прокурор міста Києва. У ході штурму спецпідрозділом КОРД стрільця ліквідовано.