Залучення правоохоронних органів до умисного тиску на бізнес ще фіксується, однак більшість суддів здатні ідентифікувати замовний характер справи. Екс-суддя Олександр Ситников поділився думками про те, як виявляти тиск на підприємництво та про реакцію суддів.
Правоохоронні органи як і раніше залучаються до умисного переслідування та тиску на підприємницьку діяльність, стан речей не змінився. У той же час, за його словами, судові інстанції завжди помічають, коли справа має замовний характер. Таку точку зору в ексклюзивному коментарі УНН висловив колишній суддя Вищого адміністративного суду, юрист Олександр Ситников.
Механізм, як функціонував щодо відбирання бізнесу, так і продовжує функціонувати. І в тих випадках, де це необхідно, ці справи не доходять до судового розгляду. Вони залишаються нерозглянутими роками
– зауважив Олександр Ситников.
З його слів, більшість суддів розуміють, коли кримінальна справа несе в собі ознаки умисного замовлення, але відповідна реакція на це може бути різною.
Я б сформулював це так, що майже кожен суддя, ну не кожен, а переважна більшість суддів відчувають, де справа має замовний характер. Лише реакція кожного судді на це питання є індивідуальною. Хтось усвідомлює це і ставить на місце тих осіб (ініціаторів замовленого переслідування – ред.). Дехто може долучатися до цієї схеми, і такі випадки трапляються
– пояснив екс-суддя.
Він навів приклад з особистої практики, коли, будучи адвокатом, оскаржував арешт майна юридичної особи, яка насправді не мала жодного зв’язку з кримінальним процесом. Зі слів Ситникова, слідчий суддя пояснила накладення арешту значним обсягом роботи та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку компанії з даною справою. “Але тут завжди є два варіанти: або дійсно не помітила, або навмисне не захотіла помічати”, – підкреслив юрист.
На погляд екс-судді, правоохоронні органи досить часто не зацікавлені в передачі умисних кримінальних проваджень до судового розгляду, оскільки усвідомлюють їхню слабкість і можливість їхнього розвалу в суді стороною захисту.
Варто наголосити, що в умовах воєнного стану затягування слідчих дій стає ще більш ефективним інструментом переслідувань, оскільки провадження можуть тривалий час залишатися без руху, здійснюючи постійний тиск на підприємництво.
Ключові ознаки замовних справ
Голова Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН розповів про основні показники замовного кримінального провадження. Основним з них є акцентування уваги слідства не на збиранні доказів, а на тиску на підприємницьку діяльність.
З цією метою слідчі використовують такі засоби, як арешти обладнання та технічного забезпечення, що призводить до паралічу роботи компанії.
Окрему увагу юрист звернув на практику частих викликів працівників на допити, які використовуються для психологічного впливу та створення обстановки постійної напруженості в середині компанії, а також затягування розслідування.
Досвідчений юрист зможе розібратися, чи є справа замовною. Основні ознаки: концентрація слідчих на здійсненні тиску, а не на зборі доказів; накладання арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, зупинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, комп’ютерів (замість копіювання інформації), часті виклики співробітників на допити для посилення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через підконтрольні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб не передавати контроль за нею суду), не вручення підозри (це не запускає преклюзивні строки розслідування, а у воєнний час справа під підозри може тривати необмежено довго)
– зауважив Нев’ядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як ілюстрація умисного переслідування
Такі роз’яснення колишніх судей дозволяють зробити висновок, що низка ідентичних справ, які розслідують правоохоронні органи щодо групи авіакомпаній “Константа”, є не що інше, як умисне переслідування.
Як повідомляв раніше УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне провадження №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується нібито допомоги державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справа була ініційована за заявою голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують з компанією “Українські вертольоти”.
У своїй заяві він виклав “теорію змови”, спрямовану нібито на підрив економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, залишається у державній власності. Однак, за майже чотири роки слідства жодних доказів, які б підтверджували ці звинувачення, не було встановлено.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ належать до підслідності СБУ, провадження до 2025 року розглядало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно з цим слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та блокування рахунків компаній, що фактично паралізувало господарську діяльність і призвело до скасування контрактів, зокрема й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як зазначили судді, блокування роботи підприємств без об’єктивних підстав – це одна з основних ознак умисного переслідування та тиску на підприємницьку діяльність.
Впевненості додає і те, що це не єдине кримінальне провадження, яке СБУ розслідує щодо групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже аналізували подібні справи проти цих підприємств, ініційовані за заявами вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді правоохоронці не знайшли складу злочину і закрили кримінальні провадження.
Крім того, за даними УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств наголошують, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, пройшли суворий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував сумнівних фінансових операцій.
Варто зауважити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій та некомерційних організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним з провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою частиною українського авіаційного потенціалу. На підприємстві створено повний цикл технічного обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже, відповідає найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи систематично проходять перевірки та аудити ООН у рамках процедур відбору та нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, які входять до групи компаній, мають статус критично важливих для забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у галузі авіаційного транспорту, наданий Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” і сукупність встановлених фактів дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як ті, що мають ознаки саме умисного переслідування із залученням правоохоронних органів. Тривале слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – все це утворює системну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливої ваги цій ситуації надає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних замовлень. Параліч роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які, серед іншого, також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У результаті проблема виходить за межі окремого кейсу. Мова йде про баланс між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це руйнує довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стабільності держави і очевидно потребує негайної інституційної реакції.