Керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва заявила, що Україна має потенціал стати “економічним тигром Європи”, але для цього необхідно відмовитися від надання дотацій на електрику та опалення. Експерт Юрій Корольчук роз’яснив, що це означатиме для громадян України.
Керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня в кулуарах Давосу проголосила, що Україна має змогу стати “економічним тигром Європи”, але для цього вона повинна прискорити впровадження реформ і поступово припинити субсидування електроенергії та обігріву. Також вона підкреслила необхідність більш рівномірного розподілу податкового навантаження, усунення перешкод для приватного сектору, розв’язання питання нестачі робочої сили та наближення до вступу в ЄС як головного стимулу для економічного підйому.
Як це позначиться на житті українців на практиці, і чи наважиться держава під час активної фази військових дій зупинити субсидування, УНН обговорили із співзасновником Інституту енергетичних стратегій, експертом Юрієм Корольчуком.
Субсидії, податки, робочі руки: що саме МВФ очікує від України після закінчення війни
Георгієва згадувала про скасування субсидій на електрику та опалення в Давосі під час дебатів “Україна: на вістрі майбутнього”, організованих Фондом Віктора Пінчука в рамках Всесвітнього економічного форуму.
Серед головних невирішених питань країни вона виділила енергетичні та комунальні субсидії. Електроенергія та обігрів досі частково фінансуються державою, і, за її словами, від цього необхідно поступово відмовлятися, враховуючи стан державних фінансів. Разом з тим, на думку керівниці МВФ, Україні слід працювати над більш справедливим розподілом податкового тягаря, хоч це і непросто.
Крісталіна Георгієва обґрунтувала думку прикладом Болгарії: там після завершення епохи комунізму ейфорію швидко змінила сувора реальність, а відновлення господарства потребувало важких рішень та жертв.
Окремо чиновниця зазначила, що офіційному Києву необхідно усувати перепони для розвитку приватного підприємництва.
Найважливішими чинниками Георгієва назвала безпеку та наявність працівників. Більше того: за її словами, під час нещодавньої зустрічі з представниками бізнесу в Києві деякі підприємці поставили проблему доступу до кадрів навіть вище за питання безпеки. МВФ, за її словами, готовий допомагати у практичних аспектах: стимулюванні повернення українців на батьківщину, зменшенні структурного безробіття та інтеграції ветеранів у ринок праці.
Насамкінець директорка-розпорядниця МВФ звернулася з емоційним закликом “повірити в себе як у тигра” і демонструвати впевненість щодня: уникати внутрішніх розбіжностей і викорінити корупцію. Тоді, на її переконання, успіх буде досяжним, хоча шлях буде нелегким.
Сигнал від МВФ: субсидії як політичний індикатор післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: заява директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої про необхідність скасування субсидування електроенергії та газу для України прозвучала не як звичайна технічна порада, а як чітке політичне послання.
Згідно з логікою Фонду, це питання стосується не лише тарифів, а й перерозподілу бюджетного навантаження, скорочення соціальних витрат та зміни структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Експерт, аналізуючи зміст заяви, відкрито стверджує: слова Георгієвої вагомі та містять в собі конкретний заклик, спрямований не тільки до уряду, але й ширше: до влади, уряду, наступного, майбутнього президента, про те, що це потрібно припиняти.
Що саме мають на увазі під “субсидіюванням”
Перш ніж перейти безпосередньо до розмови про ймовірне скасування субсидування на енергетичні ресурси в Україні, експерт робить акцент.
Головна плутанина в дискусії про субсидії полягає в тому, що у публічному обговоренні цим терміном називають і адресні житлові субсидії, і пільги, і механізми ПСО, і різницю між ринковою вартістю та тарифом для населення, – зазначає він.
Юрій Корольчук наводить основне тлумачення, яке, на його думку, мала на увазі очільниця МВФ: в першу чергу мова йде про так звану різницю в тарифах.
Мова йде про ситуацію, коли існує умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, який є нижчим за нього
– говорить він.
Експерт наводить наочний приклад:
Коли є нібито ринковий тариф на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який сплачує українець, 8 тисяч гривень. Відповідно, ця різниця у 4 тисячі гривень оплачується “Нафтогазом України”
– пояснює Корольчук.
Аналогічний підхід, за його словами, застосовується і до електроенергії:
Є нібито якась реальна ціна, вища, а є ота пільгова ціна
– роз’яснює Корольчук.
Перехресне субсидіювання: масштаби зменшилися, але питання залишається актуальним
Важливий момент: навіть якщо рівень субсидіювання знизився порівняно з довоєнним періодом, це не означає, що МВФ припинить чинити тиск на Україну з цього питання.
Експерт у розмові з УНН нагадує, що 10-15 років тому перехресне субсидіювання складало близько 4 мільярдів доларів на ринку в Україні. Наразі ж, за його оцінками, обсяг є меншим: йдеться про максимум 2 мільярди доларів.
Окремо Корольчук підкреслює, що у внутрішньому розумінні МВФ субсидіювання може охоплювати ширший спектр: зокрема, також субсидії, пільги та адресні житлові субсидії.
Європейський парадокс: їм дозволено, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди мають право надавати своїм громадянам пільги та субсидії. Але в Україні це навряд чи спрацює.
Для прикладу він наводить Францію.
У них 30 мільярдів євро пішло на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, близько 10 мільярдів євро було виділено населенню
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один показовий кейс, який він згадує, – це приклад Польщі.
У них дуже великий вугільний сектор, і Європа їх “тисне”. Але поляки стоять до кінця, при цьому субсидують цю вугільну промисловість і надають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– зазначає експерт у сфері енергетики.
В результаті Корольчук розвінчує популярний міф про так званий “чистий ринок”.
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає її
– підкреслює він.
На що МВФ дійсно тиснутиме: ПСО, пільги, коло отримувачів
З точки зору експерта, тиск Фонду буде направлений у двох напрямках:
- Перший – це згортання перехресного субсидіювання (різниці між тарифом і ринком).
- Другий – скорочення кількості тих, хто отримує субсидії та пільги. Юрій Корольчук прямо прогнозує:
МВФ наполягатиме на відмові від перехресного субсидіювання та подальшому скороченні кількості пільговиків і одержувачів субсидій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015-2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували субсидії, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна дійсність, за оцінкою співрозмовника УНН, може мати протилежний ефект. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують субсидії та пільги, то через декілька років додасться ще близько 2 мільйонів людей, які потребуватимуть аналогічної підтримки. Причина полягає у збільшенні кількості ветеранів та людей з інвалідністю. Тому, на його думку, скорочення субсидування для нашої країни є неминучим.
Найбільш жорсткий аспект прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим сенсом заяви Георгієвої.
Це меседж стосовно військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізовано, однозначно
– наголошує експерт у сфері енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше кошторису, але соціальна проблема не зникає
На запитання про реальний вплив на бюджет співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
Згідно з його міркуваннями, вивільнені кошти держава зможе перенаправити на інші потреби. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального характеру ніколи не зникне, а в разі скорочення підтримки може призвести до збільшення кількості тих, хто буде змушений стояти в чергах за соціальними продуктами, – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут виникає ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес і фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські організації не можуть замінити державу в довгостроковій перспективі.
Деградація і відсутність відновлення як “вузьке місце” енергетичного сектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові зачіпає питання, що тарифна дискусія відбувається на тлі деградації енергосистеми через російські атаки. Експерт описує ситуацію як втрату можливості до відновлення. Адже система фактично занепала і вже не буде такою, як до війни.
Його прогноз щодо меж відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не лише у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи вирішать тарифи проблему інвестицій в енергетичний сектор
Юрій Корольчук, заглиблюючись у питання тарифів і субсидування, визнає: тарифи на тепло та воду є заниженими і повинні бути вищими.
Проте щодо електроенергії він висловлює складнішу позицію. Експерт наводить приклад розрахунку для атомної енергетики.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього достатньо, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання полягає в іншому: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, то тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить важливе застереження: підвищення тарифів під обіцянки відремонтувати енергосистему є нереалістичним.
Зараз, якщо збиратимуть гроші, це буде обманом. Ніхто у світі за рахунок тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може поступово повертати вкладення, але не замінює початковий капітал
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в ринкових умовах, де в пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф кошти знаходяться.
Тарифна тема як випробування на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: заява Георгієвої, якщо розглядати її крізь призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реаліями суспільства, яке виходитиме з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Скорочення субсидування в інтерпретації МВФ, ймовірно, буде не одноразовим рішенням, а тривалим процесом зі зменшенням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема полягає в тому, що соціальні потреби не зникають за наказом кредитора, а деградована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, переосмислювати систему соціальної підтримки та витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зазначимо, що в рамках EFF уряд взяв на себе зобов’язання підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після закінчення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є складовою частиною Плану ЄС-Україна та передбачає реформу спеціальних зобов’язань (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргових проблем, а також комплексний захист найбільш незахищених домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року зазначав, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленості на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. За словами директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми Радою директорів теоретично можливий у лютому поточного року.