На заході були присутні військовослужбовці, волонтери, переселенці, усі ті, кому небайдужі українські звичаї. Також завітали ексуповноважена з прав людини ВРУ, державна і громадська діячка Людмила Денісова, народна артистка України Оксана Білозір.
У них різні статуси і професії, але їх об’єднує любов до української культури. Фото: Сніжани Божок
Самодіяльний колектив «Злагода» заспівав з Оксаною Білозір. Фото: Сніжани Божок
Тут не тільки співали й частували гостей короваєм та варениками із борошна нового врожаю, а й плели маскувальні сітки, збирали кошти на Збройні Сили України та створювали нитки на справжній прядці, аби потім зв’язати теплі шкарпетки для наших захисників.
Фото: Сніжани Божок
Яким чином повертається традиція, що здавалося б, зникла чи законсервувалася у сценічному житті, розповіли організатори та ідейні натхненники заходу.
Наталія Федорчук — ініціаторка заходу. Фото: центр «Цінності»
«Ми змінюємося, змінюється світ, але в піснях і вишиванках живе частина нашої пам’яті, яка робить нас нацією, — розповіла „Вечірньому Києву“ голова міжнародного жіночого руху „За сімейні цінності“ Наталія Федорчук. — Ми об’єднуємося у добрих справах через пісню і традиції нашого народу».
До столичного центру на «Пісенну толоку» завітав Переяслівський культурно-просвітницький центр «ЛюбоМир» і самодіяльний жіночий колектив «Злагода». Ці прекрасні люди бережуть традиції. Співають пісні, яким вже понад сто років. Носять вбрання, яке отримали у спадок ще від своїх прабабусь.
«У двох жінок з колективу діти під Бахмутом. Але завдяки згуртованості, взаємній підтримці та пісні вони тримаються, — продовжує пані Наталія. — Найкраща риса українців — небайдужість. Так було завжди. Колись гуртом будували хати, збирали врожай. Тепер ми об’єднуємося, щоб допомогти нашим захисникам на фронті. У чому хлопці відчувають найбільшу потребу, те ми й лаштуємо».
Наразі у «Цінностях» збирають медикаменти, знезаражувачі води.
«Купуємо керамічні плити, на яких хлопці готують на фронті, каримати, спальні мішки, — перераховує Наталія Федорчук. — Маскувальні сітки потрібні завжди. Тому сьогодні ми не просто співаємо, а плетемо сітки. Праця й пісня завжди поруч».
Самодіяльний колектив «Злагода» зустрічав гостей на вулиці з піснями, яким вже понад сто років. Мешканці й гості столиці зупинялися і заслуховувалися, знімали на телефон.
Учасниця колективу Любов Онопрієнко розповідає:
«Україна завжди була й лишається житницею. Сьогодні ми частуємо гостей випічкою із нового врожаю, який, дякувати Богові й нашим захисникам, зібрали. Хлопці наші борються за українські землі, а ми тут в тилу бережемо все українське і допомагаємо їм, чим можемо: плетемо сітки, в’яжемо шкарпетки, готуємо, консервуємо й відправляємо на фронт. Ми те покоління, яке не знало наших дідусів, бо вони загинули під час Другої світової війни, а тепер ми змушені відпускати на війну своїх синів, онуків».
Любов Онопрієнко — господиня з Переяслівщини. Фото: Сніжани Божок
Пані Любов розповіла, що її прабабуся була знаною у селі вишивальницею, їхня родина вижила в голод завдяки її вмілим рукам.
«Ось цій сорочці понад сотню років, — продовжує жінка. — Ми бережемо цей одяг, бо в ньому історія нашої країни, ми плекаємо пісню, бо вона передає вдячність, лють, любов…»
Цього дня лунали пісні, з якими українці у давнину збирали врожай, але були й нові — актуальні в наш час. Господині пригощали смачними варениками під жартівливу «А мій милий вареничків хоче». Заспівали аматори з Переяславщини й разом з народною артисткою України Оксаною Білозір «Зеленеє жито, зелене…». Але найбільше захоплення у гостей викликала пісня «Україна переможе». В один голос підспівували: «Горить-палає техніка ворожа і руській воєнний іди…».
Ірина Верігіна навчає юне покоління плетінню маскувальних сіток. Фото: центр «Цінності»
Співзасновниця центру «Цінності» Ірина Верігіна наголошує, що наш народ непереможний і боротися ми будемо до кінця — кожен на своєму фронті:
«Інколи буває дуже складно, але ми намагаємося, щоб люди відчули тепло й турботу, пізнавали українську культуру й звичаї, щоб просто перезавантажилися та йшли далі. Ми готові підтримати кожного, кому потрібна наша допомога. А підтримка наших Збройних Сил України — це наш священний обов’язок».
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua